Зустріч на залізничному вокзалі м. Тернопіль.
Інструктор і транспорт чекають на всіх на залізничному вокзалі. Перед виїздом можна забігти у магазин, купити йогурт, бо сніданок-перекус буде через півтори години. Дорогою до річки зупиняємось у місті Бучач. Це містечко розбудовувалось за часів Потоцьких, тож тут збереглося багато архітектурних об’єктів: міська ратуша, визнана зразком українського бароко, діючий Василіанський монастир, де збирався тимчасовий уряд у 1918 році, собор Успіння Пресвятої Богородиці – усипальниця Потоцьких, мальовничі руїни замку, що підносяться над річкою Стрипа на кілька десятків метрів. Перекусимо на галявині у не менш мальовничому місці в передмісті Бучача. А ще за годину будемо вже біля річки.
Біля річки надуваємо катамарани та готуємось до сплаву - все потрібно ретельно герметизувати, щоб не намокло, для цього можна використовувати сміттеві мішки та скотч, дрібні речі причепити до більших, щоб не втопити. Як краще розмістити речі на судні, а також як ефективно гребти, причалювати і відчалювати розповість інструктор на вступному інструктажі. Для невміючих плавати видасть жилети.
Перед сплавом варто відвідати струмок-водоспадик поруч із місцем збору, це один із десятків водоспадів, що впадають у Дністер, та кожен із них має свою красу, у Возилові водоспадик має кілька каскадів, якими можна дряпатися на саму вершину каньйону.
Сплав с. Возилів - с. Раківець, 17 км.
Розпочинаємо сплав із Возилова, що зветься так від того, що тут в 14-15 століттях возили воду в інші села. Також в цьому селі існує легенда про дуже сильного хлопця Клепея, який вбив тут турецького командувача, яким виявилась жінка. Ще одна бувальщина розповідає вже про часи УПА, як радянські війська тут намагалися зловити останнього вояку та на лови притягнути 700 солдат та 70 танків і все одно ім не вдалося взяти його живим. Біля місця відчалу є гарна заводь зручна для купання.
На протилежному березі колись було поселення, доказами існування якого залишились лише закинуті сади - черешні, вишні, морва та яблука. В час черешневого врожаю, тут можна зависнути на гілці і на півгодини ).
На цій ділянці багато безлюдних місць, заліснені береги каньйону закривають вас від зовнішнього світу. На одному з таких схилів заховався неймовірної краси травертиновий водоспад Дівочі сльози. Закам'янілий мох утворює масивну шапку, з якої наче з лійки, стікають кришталево прозорі холодні краплі. Навпроти водоспаду зберігся памятний хрест, про те що тут проводився один з перших пластових водних таборів за участі Романа Шухевича.
На цій ділянці зупиняємося на обід.
Річка продовжує утворювати великі петлі, які ще називають луками, від цього походить і назва села Лука, що на Тернопільській стороні. Тут знаходиться один з трьох мостів на сплавній ділянці (250 км). Колись замість мосту працювала паромна переправа, від якої залишились масивні опори.
Навпроти Луки на Івано-франкіській стороні розташувалося село Незвисько, яке вважають археологічною скарбницею України багате знахідками часів Трипільської культури (IV-III ст. до н.е). Існує також багато легенд про заховані неподалік скарби і унікальний підземний потік, який поки ніхто не знайшов.
Закінчуємо сплав поряд із с.Раківець.
По закінченні сплаву, розвантажуємо та виносимо судна на берег, розбиваємо намети, збираємо дрова і готуємо вечерю. Поки все буде готово можна кокупатися і позасмагати, половити рибу. І десь за дві години на вас чекатиме запашна гаряча вечеря.
Закінчити десь можна веселими іграми та бесідами біля вечірньої ватри.
