Шлях Кондора. Тур в Чілі, Болівію, Перу

День зустрічей двох груп (Патагонійської і Болівії-Перу) в Сантьяго. Перша група ще не полетіла, а друга вже прибула раннім рейсом з Барселони. Знайомимося, проводжаємо першу групу, заселяємося в готель. Акліматизація. Вечірня welcome трапеза з інструктажем.

Позаду пустеля, гірські озера самих різних кольорів, гейзери і солончаки. Попереду джунглі, села золотошукачів і загублені міста. Пора далі! Зранку вилітаємо в Ла-Пас (негласну столицю Болівії), сьогодні у нас півдня байдикування і відпочинку. О-ля-ля ;)

Пробіжний огляд Ла-Паса, заселення в готель, при необхідності пральня, покупка батарейок / інших необхідностей, відпочинок і байдикування. Завтра в Джунглі!

Ми сюди ще повернемося після джунглів Амазонії, так що можемо озирнутися, і накидати плани на майбутнє, та про них через пару днів. Поки відпочиваємо. Ніч тут же в готелі

Продовження активної акліматизації до чилійського часу, клімату. Докуповуємо необхідне в майбутній подорожі і гуляємо по місту

Можемо ще раз (чи вперше) піднятися на знаменитий пагорб Сан-Крістобаль с панорамним видом на місто у підніжжя статуї Діви Марії Парк Метрополітано, ринки, музеї та приховані вулички – тут можна гуляти вічно. Виліт в Антофагасту вночі, так що сьогодні можемо собі дозволити погуляти по місту допізна ;)

При бажанні можна мотнутись ще раз в Вальпараісо

Виліт в Антофагасту в 11 ранку. Дві години в повітрі і ми на півночі країни - на березі Тихого Океану. Незважаючи на близькість океану, дощів тут може не бути і 40 років. При цьому нас чекає м'який клімат і +21 градус тепла. Беремо «бусік» на прокат і здаємо його вже в іншому місті.

Їдемо до знаменитої «руки пустелі», благо до неї «рукою подати» (близько 35 км). Обов'язкова фотосесія заходу сонця в пустелі, по дорозі в «в глибинку»

Заїжджаємо по дорозі в містечко Калама на вечерю і фінішуємо в Сан
Педро де-Атакама. Селимося в готель (до речі, дуже-таки Чилійсько-пустельний)

Є альтернатива, може ну його цю цивілізацію, і поїдемо через пустелю? Пригоди - гарантовані, в кращому випадку зекономимо сотню кілометрів, в гіршому приїдемо в піску до ранку. Ну і ... Хто покаже дорогу через пустелю?

День буде багатий на цікавинки і смакотинки, і чим раніше встанемо і швидше будемо переміщатися, тим більше побачимо, а подивитися є на що, крім самого селища розміром в два квартали. Висота селища над рівнем моря = 2400м

Ранній виїзд на гейзери Ель-Татіо, поки туристичні автобуси не привезли купи людей. В ідеалі потрапити туди на світанку, це обов'язково треба побачити, і в першу чергу. У перекладі «Ель-Тейшо» означає «дідусь», і це плато входить в число найбільш високогірних долин гейзерів у світі. Плюс до того, це найбільше гейзерове плато в Південній півкулі і третє за величиною в світі: на плато діють понад 80 гейзерів

Також з необхідного, варто було б відвідати лагуну Чакс, з однією з найбільших колоній рожевих фламінго, ну і по дорозі зачепити лагуну Місканті і сусідню з нею лагуну Міньікес - вони дійсно дуже красиві! У програмі максимум проїхати назад через місячну долину і до обсерваторії Льяно-де-Чахнантор. Офіційно туди не пускають і не кличуть, але чому б не попроситися? Або ж відвідати Соляні Копальні, доколумбову фортецю Пукара-де-Кітор. Будемо орієнтуватися на місці Крім усього переліченого, тут же, на території заповідника Лос-Фламенкос можна знайти доісторичні малюнки, метеорити, поселення давніх людей - місто Тулор, райдужні скелі, вулкани і яскраві зірки, так що тут вже повною мірою можна відчути - «Подорож, ПОЧАЛАСЯ! » Є-ХУУУ!

Здаємо машину. Ніч в цьому ж готелі

З метою грамотної акліматизації, ми проведемо в Сан Педро де Атакама ще один день, тим більше, що в околицях, є ще багато на що варто глянути;) Почавши день з зустрічі світанку серед інопланетних пейзажів долини Valle de la Luna, продовжимо його, досліджуючи різноманітні пейзажі соляних копалень Tara, де, серед іншого, побачимо природні, кам'яні башти Monjes de La Pacana.

Назад же, ми вирушимо через обсерваторію Atacama Large Millimeter Array (ALMA), а також величезний радіотелескоп Atacama Pathfinder Experiment (APEX). Якщо встигнемо, поглянемо на, доколумбову фортеця Пукара-де Кітор, або поселення древніх людей - місто Тулор. Загалом, будемо орієнтуватися на місці. Здаємо машину. Ніч в цьому ж готелі.

Сьогодні ми покидаємо Чилі і вирушаємо в Болівію! Рано вранці (7:30) разом з іншими шукачами пригод ми завантажуємося в джипи Тойота (в народі «кукурузер») і висуваємося далі на північ, через плато Альтіплано (ісп. Altiplano, від alto - високий і plano - площина).

Першим пунктом у нас будуть Біла і Зелена Лагуни (La laguna Blanca y Verde) біля підніжжя вулкана Ліканкабур. І вони дійсно ДУЖЕ Білі та Зелені! (особливо Зелена). Біла лагуна розмірами 5,6 на 3,5 км, зелена приблизно в два рази менша, але, блін, наскільки вона гарніша! МММ… аж хочеться сказати «Пальчики оближеш» ) Зеленная лагуна у мене взагалі на другому місці за красою після солончаків Уюні. Ну і все це багатство на висоті 4300 м

Далі ми поїдемо ще вище, на висоту 5000 м до термальних джерел Chalvire (Polques), де і пообідаємо, а при бажанні ще й зануримося в теплу сірчисту водичку, що розігрівається тими ж вулканами що і Лікнкабур

Далі нас чекає ще одне чудо світу: гейзери Sol de Mañana (в перекладі «ранкове Сонце»), на висоті всього лише в якихось 5100 м. Весь регіон є геотермальним полем площею в 10 км з сірчаними полями, грязьовими озерами і басейнами з киплячою, знову ж сірчаною гряззю. Після невдалої спроби використовувати регіон в промислових цілях - залишилася одна «дірка», що видає струмінь газів на 50 м

А на закуску, неймовірна лагуна кольору бордо) - Laguna Colorada. Пам'ятаєте, що я писав про вау-лагуну зеленого кольору? – Забудьте , це ЩЕ красивіше і неймовірніше! Ну і фламінго тут теж є. До того ж ми вже спустилися на 4300 м, так що дихати стає легше

Ночувати доведеться в притулку на висоті 4600 м в туристичному таборі, місцеві рекомендують для ночівлі на такій висоті: пляшку хорошого вина, чай з листя коки, і сухофрукти) До того ж слід враховувати, що електрика тільки від генератора. Зате ЯКЕ зоряне небо. Готуйте довгі витримки для зірок над пустелею!

Сьогодні ввечері ми будемо в цивілізації. Але пізніше. Сніданок в 7 ранку, і о 7:30 - 8:00 залишаємо наш табір і починаємо спуск до 3600 м. Сьогодні будуть маленькі села, лами, викуньи, фламінго. Проїжджаючи через гірські соляні озера Onda, і Canapa оглядаємо майже мляву пустелю наближаємося до «тим самим» солончакам! До речі, я ще не говорив про запах сірки? Так ось він є, і не «легкі нотки», а таки сірка! Так що не дивуйтеся, це запах не нашого водія або сусіда по джипу - це все вулкани.

Розписувати все фарби озер - справа не вдячна, готуйте карти пам'яті і об'єктиви - самі все побачите, а потім ще й покажете тим, хто не поїхав. Перетинаючи солончак «Salar de Chigüana», ми доберемося до маленького містечка пастухів лам Сан-Хуан. І заночуємо в маленькому місті Chuvica, майже перед самими солончаками Уюні. І сьогодні, до речі, вже буде гаряча вода та розетки. Та й висота тут вже 3600 м. А ось населення -метою 92 людини. Ми залишаємо вулканічні поля і плато, і поступово зміщується в бік Імперії Солі та Срібла.

Сьогодні заключний день нашого «ралі-рейду», і закінчиться він на тих самих неймовірних солончаках заради яких багато хто летить в Південну Америку, ім'я яким - Уюні! Чули про соляне озеро Бонневілль, в штатах, де гонки влаштовують? - Уюні більше в 25! раз. А знаєте який шар солі? До 8! метрів! Щоб було ще зрозуміліше, скільки тут солі - 10 млрд тон, а в рік добувають 25 млн тон, тобто приблизно 50 тон за хвилину, і цього вистачить на 400 тис. років ... Це навіть не дох ... це ще більше!

Ще до світанку ми вирушаємо в самий центр найбільшого солончака в світі (12 тис. кв. км), на острів Інкауасі (Ісла-дель-пескадо), що означає риб'ячий острів або за іншими версіями - Острів кактусів, які, до речі, тут виростають до 10 м у висоту. Риб'ячим, напевно, він називається тому, що утворений вапняком, скам'янілими коралами і мушлями. Ще недавно (40 тис. років тому) тут було озеро Баллівьян. На цьому острові і поснідаємо, на світанку, якщо вранці зберемося вчасно. А ще тут є невеликий музей і метеостанція

Описувати Солончак Уюні - марно, там треба просто побувати. Унікальність місця - просто зашкалює. Коли йде дощ всі тисячі кілометрів перетворюються в дзеркало, найбільше дзеркало в світі, і до речі, по ньому калібруються супутники - місцевість на висоті 3650 м, велика і ідеально рівна площа, помітна з космосу, дозволяє калібрувати навігаційні прилади у 5 разів точніше, ніж при орієнтуванні на поверхню океану. А запаси літію в цьому місці складають за різними оцінками від 50 до 70 відсотків усіх запасів у СВІТІ ... Про все інше - на місці

Після обов'язкової фотосесії, ми вирушаємо далі - перетинаючи практично весь солончак, ми прямуємо «на берег» солончака - в малесеньке містечко Colchani. Але перш, ніж ми заїдемо в це містечко, нас чекає ще одна локація перед самим містечком: цвинтар поїздів і паровозів! Якщо і є у паровозів рай - то він тут. Та так як клімат тут посушливий, ну і злегка солонуватий - мумії столітніх трудяг іржавіють неспішно. Я б хотів заселитися в готель і повернутися сюди на заході - ввечері без галасливих туристів в променях призахідного сонця тут цілковитий сюр

Переїжджаємо в місто Уюні, прощаємося з джипами і водіями, селимося в готель і ділимося враженнями. А може все-таки на заході до паровозів? Ви як?

Продовжуємо рух далі на північ! Сьогодні переїжджаємо вже на автобусі з Уюні до Потосі - найбільшого центру видобутку срібла в XVI-XVII століттях, тому й перекладається з мови Кечуа, як гуркіт (через використання динаміту на розробках). До того ж це одне з найбільш високогірних міст світу: 4090 м (пам'ятаємо про вино, і листя коки)

Отже: «Жалюгідний привид колишньої могутності і процвітання». Саме, повторюся НАЙБІЛЬШЕ багате місто всієї Іспанської імперії протягом декількох століть. Годував (сріблом) всю імперію в буквальному сенсі. Навіть на першому гербі напис: «скарб світу», «заздрість королів». Але є й інша сторона медалі: 3-8 млн (так, мільйонів) загиблих в шахтах. Та й зараз середня тривалість життя шахтарів - 40 років. Знову ж описувати всю історію цього міста - піде не одна сторінка

Вирушаємо на екскурсію в шахту. Справа не найбезпечніша, але дуже цікава. Для цього одягаємося в екіпіровку шахтаря, обов'язково випиваємо 50 гр їх «чергового» 96% спирту і попросивши про милосердя бога підземелля Ель-Тіо, задобривши його або листям коки, або самогоном, або сигаретами - опускаємося вниз. Численні обвали, просочені отруйним цинком руди, в стінах стирчить динаміт що не вибухнув , і дрібний токсичний пил - ось де працюють діти і чоловіки. Можливо, після цього ви по-іншому подивитеся на свій «незручний графік роботи в офісі» або відсутність кави-машини в кабінеті

Продовжимо день вивченням містечка, столиці фольклору болівійських кечуа, а закінчимо день, при бажанні, на термальних джерелах Охо дель-Інка, чому б не відмокнути в сірці після шахт

Ночуємо в Потосі в готелі. Не забуваємо, що ми на висоті 4090 м

Сьогодні ми переїжджаємо в містечко Сукре. Дорога, як і вчора, займе пару годин. А Сукре і є столиця Болівії. І там однозначно варто побувати, тому що це головний культурний центр країни, як його зараз називають «Біле Місто» (в минулому «Срібне Місто» через гроші, які зароблялись Потосі). Якщо і є саме «культурно-колоніальне» місто в Південній Америці - то воно тут.

Отже, наш план:

Оглянути численні палаци, церкви, площі, монастирі

Піднятися на оглядовий майданчик

Прогулятися по парку, тобто по кладовищу (меморіальному парку), не менше знаменитому, ніж Реколетта в Ріо

Опціонально, якщо будемо їхати рано - заїхати на відомий ринок Тарабуко, там точно є що купити і зовсім не дорого. До того ж він працює тільки по неділях, і я спеціально підігнав маршрут так, що сьогодні якраз неділя

Ну і обов'язково смачно поїсти в цивілізованому місті. Ночуємо в готелі. Завтра на нас чекає переліт в джунглі

З ранку ми збираємося в ще одну «експедицію», тепер, вже по амазонських лісах і річках. Цьому ми присвятимо наступні три дні. Стає все цікавіше! Вранці вантажимося в човна, і вирушаємо по річках Бені і Туічіррінг в нетрі національного парку Мадіді. За три години пригоди ми побачимо дику природу і помилуємося вражаючими ландшафтами Амазонки і знаменитим каньйоном Бала. По прибуттю в еколодж, селимося, обідаємо, і виходимо на трекінг по стежці Тарече. Ми будемо спостерігати за птахами, мавпами, крокодилами)).

Особливо варто відзначити місце з назвою «гніздо папуг», де, як не дивно, мешкає дуже багато саме папуг, причому найрізноманітніших. Крім того, на берегах річки Агуаполо, повним-повнісінько гучних і цікавих приматів, таких як Білошкірі Пекарі, мавпи-Капуцини і Руді Ревун. А після вечері, самим відчайдушним учасникам команди, представиться можливість відправитися на нічний трекінг, щоб побачити і почути, нічну дику природу. Хоча мушу вам зізнатися, і в лодже все буде прекрасно слишно так як симфонія джунглів не припиняється ні на хвилину!

Другий день наших амазонських пригод. Ми продовжуємо сплавлятися по одному з найбільш біологічно різноманітних регіонів у світі. А враховуючи, що фауна така різноманітна, то для того що б вижити - кожна тварина і комашка в процесі еволюції виробила свій власний отрута, так що тут є і отруйна моль, мурахи, мухи (особливо небезпечний Dermatobia hominis: мухаовод), скати, змії ну і інші. Рослини, втім, теж не відстають, гриби, квіти з отруйними листям і всяке таке. Однак є неотруйні крокодили і каймани, ягуари, ведмеді, дикі свині і мавпи - вони можуть напасти просто так) Але зате в деяких річках - якщо дуже пощастить можна зустріти рожевих річкових дельфінів! Загалом, цікаво.

Сьогодні, окрему увагу приділимо флорі, все гідно зможуть оцінити велич амазонських гігантів, дерев Капок і Альмендрільо, а місцевий гід, докладно розповість про різні рослини і повідає, як їх використовують в традиційній медицині.

Зранку ми збираємося в ще одну «експедицію» по амазонських лісах і річках. Цьому ми присвятимо наступні три дні. Стає все цікавіше? А вже ж – на це і розраховую ;)

Вранці вантажимося в джипи, і вирушаємо на точку старту - село Гуана, відоме серед золотошукачів. Тут же робимо перекус і пересідаємо в човни

Нас чекає сплав по річці Кака. Річка Кака утворюється злиттям річок Мапірі і Коройко, і потім впадає в річку Бені. Ми будемо проходити повз амазонських сіл, спостерігати за птахами, мавпами, крокодилами)). Особливо варто відзначити місце з назвою «гніздо папуг», де, як не дивно, мешкає дуже багато саме папуг, причому найрізноманітніших. Річка досить каламутна, тому що гірничодобувні компанії використовують її для промивання пісків з метою видобутку золота (що, до речі, зовсім неправильно з екологічної точки зору)

Увечері ми зупинимося на одному з місць стоянки на березі, розіб'ємо табір і повечеряємо. Ніч в таборі. Ніч серед мешканців справжніх джунглів в їх природньому середовищі існування. Ви коли-небудь ночували в джунглях?

Якщо не буде дощу, а вони тут часто в грудні, тоді вранці переліт назад в Ла-Пас і тепер культурна програма (або не культурна). А якщо буде дощ, то грунтова ВПП просто не випустить нас. Авантюра? Може бути, а шо робити, ми в Болівії!

В самому місті є що подивитися, це і величезна кількість архітектури у вигляді вулиць, церков, площ, всіляких будівель і безлічі інших цікавинок

Окремим пунктом стоїть «ринок відьом», там, де «відьми» продають усілякі зілля, амулети та інше, в тому числі засушені зародки альпаки (лами). За давнім повір'ям Кечуа - якщо це спалити при певних обставинах - удача нападе і не відстане

Окремо можна виділити дві незвичайні локації, що заслуговують на увагу: це музей коки, і «місячні долини»: дивне утворення вапняку, який найкраще оглядати на заході сонця або на світанні

Для бажаючих побачити-таки ту саму «дорогу смерті», можемо замінити культурну програму на «лєсапєтопрогулянку», хоча, як кажуть бувалі, на велосипеді це вже не те, що раніше на автобусі ;)

При наявності часу можна було б і затриматися тут на два дні, а не на один. Подумаємо, а раптом вийде. Ночівля в готелі

Сьогоднішній день ми присвятимо вивченню культури нащадків інків, кечуа, аймара і урос - озерних людей, які живуть, як на березі Тітікаки, так і на плавучих будинках або навіть цілих плавучих островах. Кожен острів є будинком для кількох сімей. Вважається, що вони шанують інкські традиції і зберігають побут предків. Ось це ми і подивимося.

Так що наші плани на сьогодні такі:

Відвідати два найцікавіших острова Урос і Такіль і пообідати з індіанцями на їх плавучому острові. Познайомитись з культурою і насолодитись краєвидами, а подивитися буде на що. Озеро є ще і найбільшим за об’ємом у Південній Америці, до того ж озеро вважається колискою цивілізації інків - саме звідси все і починалося. Тут не багато й не мало - 42 плавучих острова!

Закінчуємо вивчати племена Урос і повертаємося в місто, і тут теж виявляється є на що подивитися. Після прогулянки по місту і смачної, хоча і простої вечері ночуємо тут таки ж в готелі

Болівійська частина подорожі добігає кінця, і нас чекає Перу! Так що вантажимося в автобус і їдемо «за кордон», по узбережжю самого високогірного судноплавного озера в Світі. До фольклорної столиці Перу. До землі племен Урос, Кечуа і Аймара. Виїжджаємо рано вранці, так як відразу по прибуттю в Пуно, нас чекатиме катер і дводенне історико-культурне пригода.

Спершу ми відвідаємо архіпелаг плавучих островів Урос, на яких, так само як і тисячоліття тому, живуть нащадки аймара і кечуа. Ми побачимо повсякденний побут Озерних людей, дізнаємося більше про їх культуру, традиції, технології побудови троснікових плавучих жител і можливо розберемося, від чого ж їм не живеться на суші, і до чого ж так заморочуватися :) Після, катер відвезе нас на острів Амантані, на якому нас чекає смачна вечеря, вечірні танці під індіанські музичні мотиви і ніч в гостьовому будинку.

Поснідавши, прощаємося з радо прийняла нас сім'єю індіанців і пливемо на наступний, священний острів Такіль, в іншому на Тітікаці все острова священні. На острові Такіль, немає доріг, транспортних засобів, поліції і взагалі, такілійці живуть в своєму замкненому світі, дотримуючись принципів «не вкради, не бреши, не лінуйся», займаються рибальством, вирощують картоплю на численних, штучно створених терасах, а також виготовляють сувеніри для туристів, так що цінителі справжнього «Hand Made» оцінять. Після обіду, катер доставить нас в Пуно, де ми засіли в готель і приділимо вечір вивченню цього не великого, акуратного, стародавнього міста.

Сьогодні нас чекає практично повний релакс: 10 годинний переїзд ну в дуже комфортабельному автобусі по «Шляху Сонця»: цікавими локаціями інків, з п'ятьма зупинками, екскурсіями, перекусами та іншими «істинно-туристичними» «плюшками». Панамериканське шосе дозволить розслабитися, можна було б облетіти все це діло літаком, але, по-перше, знову ж таки, нам є куди витратити гроші, а по-друге, чому б не зануритися ще глибше в культуру інків і колоніальної епохи. Так що в Путь!

Отже, виїзд раааанній: о 6.40 ранку і через трохи менше 400 км перше інкське село Андахуаліллас. З дуже красивою церквою Сан-Педро-де-Апостол Андахуаліллас (яке ще називають Сікстинською капелою Анд, за фрески). Тут, до речі, як і в Тіванаку, можемо знайти сліди прибульців: скелети інопланетян і інші артефакти. На цю тему багато суперечок, однак однозначного рішення з питання кому належать мумії і скелети - людської раси чи ні, до цих пір не знайдені

Наступна зупинка - археологічний пам'ятник епохи інків Ракчі і Храм Віракоча. Історія, сувеніри (а як же без них), перуанська культура. Це, між іншим, той самий Кон-Тіксі-Віракоча або як його ще називають Пача Камаком - бог інків, що вийшов з вод Тітікака і дав життя всім і вся. Так що це місце значуще в Андській культурі. Їдемо далі

Перевал Ла-Райян (4400 м) - з шаленим видом на Анди, і ринком виробів з вовни альпаки. А ще тут є мальовнича церква. Загалом, вид звідси - дійсно приголомшливий. Робимо фото і їдемо далі

Обід в селищі Сикуані - невеликому містечку на півдні Перу. Особливих пам'яток або цікавинок в безпосередній близькості немає, але зате є непоганий вибір їжі і напоїв, чим ми і скористаємося за обідом

Прибуття в Куско до 5 вечора. Поселення в готель, знайомство з містом, у нас ще буде можливість вивчити це прекрасне місце, і ранній відбій (чим раніше, тим краще - спати залишилося не довго).

Є одне місце, куди нам просто необхідно потрапити, але для того, щоб туди потрапити, встати доведеться - рано. Дуже. О 3 ранку вже треба виїжджати. Речі можна залишити в готелі, ми будемо ночувати тут ще ніч. Нас чекають Райдужні гори, які National Geographic включив в список "100 місць, які потрібно відвідати протягом життя". Тож прислухаємося до цієї рекомендації ;)

Отже, о 3 ранку нас забирає місцевий трансфер і везе до початку нашого треку. Через село Арко до місцевості з назвою Чекакупе, це займе близько 2 годин. Далі ми рушимо через численні поселення нащадків інків, через Пітумарка, і доберемося до «комуни» Ханчіпата-Кесуно. Це займе ще 1,5 години нашого часу. Потім трішечки пішечки. Теоретично можна спробувати доспати в машині))

На фоні чудових мальовничих гір, пофарбованих різними кольорами, до того ж ще й із засніженими вершинами, ми будемо йти повз льодовик Аусангате. Верблюди в їх природному середовищі існування, лами і альпаки, різноманітна фауна Анд. Близько 3 години шляху у нас займе трек до самого-самого неймовірного: Vinicunca, або як ще називають Rainbow Mountains або семикольорової гори. Пейзаж, який дійсно варто побачити хоча б раз в житті! Саме в цих місцях Кечуа тисячоліттями святкували свято зірок Quyllurit'i (в червні), коли на небосхилі знову з'являлися Плеяди, що визначають, на їхню думку, урожай в цьому році. Ну, а ми лише будемо фотографувати те, що бачимо і просто споглядати диво-дивину природи, вбираючи вітер Анд і запах індіанської долини

Зупиняємося на привал, фото, перекус і через годину або трохи більше повертаємося назад, сідаємо на місцеві бусики і їдемо додому в Куско. Повернемося до 19.00 і думаю, що тут же і будемо спати, хоча, можливо, виникне бажання ще погуляти по місту. Наступний день - релакс (ну або майже)

Про «пуп Землі», як називали його інки, можна говорити нескінченно, але краще його як слід розглянути, а також помацати, понюхати і спробувати на смак - місто з історією в 3000 років на висоті трохи більше 3300 метрів. Так що будемо сьогодні занурюватися в історію столиці Імперії Інків. А якщо зірки складуться згідно з нашими побажаннями ;), то і набагато далі, за межі цього світу!

Плани на день: фантастичні, встигнути побачити все)): архітектура будівель і культура ринків, площі і рослинність, оглядові майданчики та місцеві кафешки

Окремими пунктами: Брама Сонця «інтіуатана» і обсерваторія, вирубані в скелі або складені з гігантських брил, знаменитий Храм трьох вікон і «Священна площа». А також монументальний комплекс споруд Саксайуаман - військовий і релігійний центр імперії інків

Якщо буде час, подивитися «Писак» - місто і стародавня фортеця інків, розташована в 33 км від Куско в Священній долині інків біля річки Урубамба. Крім того, в Священній долині ще є цікавинки- місто-піраміда Ольянтайтамбо й село Чінчеро

Альтернативно вирушаємо до незвичайних кругових терас Морай і соляного родовища Марас, можна, до речі, на велосипедах. Ой «лісапєт мій лісапєт» )) Або відправитись на рафтинг в Чукікауана. А можна і в Священну долину Інків на конях або квадроциклах. А ще краще б, затриматись на пару днів

Загалом, буде, чим зайнятися. В Куско ми ще повернемося, так що не переживайте, якщо щось не встигли (правда тільки на півдня). Увечері о 21.00 виїжджаємо на автобусі і потім на поїзді на річку Урумамба, в Агуас-Кальєнтес, що біля самого Мачу-Пікчу і о 23.00 вже відбій, завтра вранці - до загубленого міста!

Окремо ми обговоримо бажання і можливість взяти участь в церемонії Аяуаска, яку проводять шамани Перу. Церемонія полягає в участі в обряді відвідування інших світів, майбутнього, відкриття себе, очищення, спілкування з Великим Духом і інших моментів. Здійснюється за допомогою, в першу чергу, виготовлення і вживання напою аяваска з «ліани смерті», або як ще називають цю рослину: Рослина-Мати. Супроводжується обкурюванням димом і піснями Ікарос ... Також вимагає підготовки днем раніше

Чим раніше прокинемось, тим більше шансів зустріти світанок на Мачу-Пікчу. Нам необхідно буде подолати майже 400м висоти по грунтовій брудній дорозі, що може зайняти 1,5-2 години часу. Але це того варте! Писати про Мачу-Пікчу - безглуздо, так що опишемо потім враження після того як там побуваємо

Сьогодні вивчаємо одне з нових чудес світу: Загублене місто інків: Священна Площа, «Прикрашена кімната», тераси, камінь до якого прив'язане Сонце, і всі інші цікавинки, поки не набігли туристи з ранкового потягу, пізніше тут буде, м’яко сказати, людно

Бажаючі можуть піднятися на Уайна-Пікчу, звідки всі роблять «ті самі фото», а для тих, у кого залишаться сили, і ще на одну гірку, однойменну Мачу-Пікчу (з іншого боку). Доведеться побігати, але я не втрачу цієї можливості! А Ви? ;)

Не буду приводити тут цілі томи історії / загадок / артефактів / міфів і легенд. - Це Мачу-Пікчу, і цим все сказано, дізнаєтеся і переконаєтесь про все на місці!

Спускаємося вниз в Агуас-Кальєнтес і виїжджаємо назад (поїздом і автобусом) в Куско. Ночуємо в готелі

Сьогодні, ми можемо присвятити себе дослідженню стародавньої Столиці Інків, взявши оглядову екскурсію по місту, або ж просто, влаштувати неспішну прогулянку по місту. Зайти за сувенірами в квартал ремісників Сан-Блас і на центральний ринок Сан-Педро Крім того, є пропозиція відправитися, в околиці Куско, тим більше, що навколо сила-силенна всього цікавого;) Писак - місто і стародавня фортеця інків, розташована в 33 км від Куско в Священній долині інків біля річки Урубамба. Крім того, в Священній долині цікаві місто пірамід, храмів і фантастичних мегалітичних споруд - Ольянтайтамбо.

Крім того, можна відправиться до незвичайних круговим терасах моралі і соляного родовища Марас, а також, селі Чінчеро. Або відправиться на рафтинг в Чукікауана. А можна і в Священну долину Інків на конях або квадроциклах. Загалом, буде, чим зайнятися. Вирішимо на місці, з оглядкою на погоду і настрій.

Отже, прокидаємося в оазисі пустелі Наска, неподалік від Тихого Океану. Особисто я маю намір вибратися на найближчий бархан і зустріти світанок, адже місце у нас-то яке! Оазис Уакачіна.

По-перше, ми в пустелі, так що можна спробувати зайнятися сендбордінгом, це як сноуборд, тільки по піску) Поганяти на баггі по піщаних барханах ... А місцевість ну один-в-один як в Кін-Дза-Дза, або в Божевільному Максі )). Причому вдень може бути досить жарко, так що активності в пустелі будемо планувати на ранок / вечір

По-друге, ми майже в столиці перуанського самогону Піско, і можемо з'їздити на виноробню і продегустувати все там, а вин тут, скромно кажучи, не мало. До того ж достатня кількість музеїв, присвячених культурам Паракас, Вари, Наска і Іка

По-третє, тут є «село відьом» Качіч, не вдаючись у деталі - туди досі водять хворих людей за чудо-зціленням, і деякі таки виліковуються. До того ж там можна купити різні амулети, зілля, пахощі та інші необхідні штуки для магічних ритуалів

Наостанок - просто необхідно провести захід в пустелі - неймовірне почуття

Тут так добре і затишно, що переночуємо тут ще одну ніч, адже завтра передостанній день нашої подорожі. А легенду про русалку в озері - дізнаєтеся на місці) Ну і на оазис можна подивитися на Перуанській купюрі в 50 солей

Збирайте валізи - ми в Ліму. Останні 250 кілометрів наших пригод (по крайній мірі в цей раз). Прямуємо до столиці Перу

Виїжджаємо о 7.30 і через 4 години ми в Лімі. Селимося в готель, і тепер все місто наше, завтра додому, а значить живемо як в останній день! ;)

Отже, крім пляжів, музеїв (до речі, треба зазирнути в музей Ларко), і вулиць з площами і храмами, варто відвідати руїни Уакі Пукльяна - комплексу прямо серед житлових кварталів з муміями і артефактами доколумбової епохи культури Варі

Можна зазирнути до церкви Назаренс, і переконатися, що Христос таки темношкірий, купити сувеніри, прогулятися по набережній, влаштувати «прощавальну» вечерю, і .... А ладно, на місці розберемося

Це не кінець. Це початок: летимо додому випрати все, переварити враження, підлатати речі, і збиратися в наступну подорож! Так що в дорогу, нехай і в бік дому, але глобально назустріч новим пригодам! Чи не так ? ;)

Виліт до Мадриду о 18.00

І хто сказав, що це фініш?!