Тур в Монголію. Пустеля Гобі і незвідана земля кочівників

Озброївшись гарним настроєм, передчуттям неймовірності пригод та фотоапаратами, починаємо нашу експедицію. Отже, Уланбаатар.

Вивчаючи Уланбаатар ми відвідаємо палац-музей Богдо-Хана, найбільший буддійський храм столиці - Гандантегчінлен Хійд, в якому встановлена двадцяти шести метрова статуя Золотого бога Мегжід Жанрайсіг, побачимо найбільшу кінну статую в світі, п'ятдесяти чотирьох метрову статую Великого Хана. А ввечері, прогуляємось по центральній площі, звичайно ж, імені Чингіз Хана і підкріпимося ситним супом з їхньої баранини - Гурілтай Шол і традиційним м'ясним блюдом - Хорхог.

Сьогодні нас чекає досить довгий шлях з Уланбаатара в адміністративний центр Південно-Гобійського аймака місто Даланзадгад. На повнопривідних автомобілях, які стануть для нас головними помічниками і основним засобом пересування на найближчі пару тижнів, ми перетнемо гірський хребет Богд-Хан-Уул, а потім подолаємо понад п'ятсот кілометрів безкрайнього Монгольського степу. Зате ввечері нас чекають смачні національні пельмені, душ і відпочинок в затишній національній монгольській юрті, на території туристичного кемпінгу.

Після сніданку, ми відправимося в ущелину, розташовану в серці гірського пасма Дзун-Сайхан-Нур, що підноситься на 2815 метрів над рівнем моря, щоб побачити унікальне природне творіння, падь Єлин Ам, що утворилася багато століть назад, внаслідок сильного землетрусу, що розколов гору на двоє. На скельних кручах величезної ущелини зі стрімкими скелями, яку втрьох, можна перегородити в найвужчому місці, споконвіку гніздяться величезні орли - Ягнятники. До слова, назва ущелини переводитися як падь ягнятника.

Не варто спокушатися тим, що Ви вже знаходитеся на території пустелі Гобі, при відвідуванні паді слід мати теплі речі, адже ми піднімемося на висоту 2100 метрів і в кінці серпня, коли в долинах тепло і світить сонце, тут лежить лід і може йти сніг.

Насолодившись красою ущелини і прохолодним повітрям, ми вирушимо до наступного дивовижного по своїй красі творіння природи - співаючих пісків. Потім, подолавши всього 150 кілометрів, ми опинимося в наступному кемпінгу, збудованому серед пусток великої Гобі, де зможемо прийняти душ, повечеряти, наприклад, смаженою локшиною з бараниною - Цуйван і з комфортом розміститися в юртах.

Про чудеса співаючих пісків Хонгорин Елс з давніх часів розповідають легенди. Дюни, що розтягнулися на сто вісімдесят кілометрів, що досягають трьохсот метрів у висоту і опромінюються яскравим золотистим кольором, дійсно абсолютно незабутнє видовище, а шум гнаного вітром піску гіпнотизує, створюючи чарівні мелодії.

Сьогодні ви можете влаштувати собі одну з самих неймовірних пригод життя – тридцяти кілометровий перехід на верблюдах, через серце справжнісінької пустелі. Наші автомобілі вирушать до місця зустрічі в об'їзд, а ми, взявши з собою необхідні речі, денний запас води і перекус, спорядимо караван, на якому пройдемо уздовж живописної, зеленіючої чагарниками, річки Хонгорин Гол і потім перетнемо величні бархани найбільших пісків пустелі Гобі.

Прибувши до колодязя з водою, де нас вже чекатимуть машини супроводу, ми розіб'ємо наш перший наметовий табір.

Здрастуй, двісті кілометрів Монгольського бездоріжжя!

Сьогодні відкриється ще один вигляд пустелі, не менше, а можливо навіть більш вражаючий, ніж піщані бархани. Ми в'їдемо в кам'янисту пустку улоговини Немегету, найбільшого в світі місцезнаходження копалин динозаврів, яка представляє собою дно древнього водного басейну, що існував 65-70 млн років тому, облямованого з півдня і півночі химерними Немегетинськими горами. Так що, кістки, що валяються під ногами, цілком можуть належати не заблукалому верблюду, а якомусь то Птеродактелю.

Подолавши кам'янисту пустелю Немегетинської улоговини, ми відкриємо для себе одне з найдивовижніших місць на землі - урочище Хермен Цав. Ви зможете уявити собі, як має виглядати місце, яке місцеві, споконвіку живучи в пустелі, назвали Ущелиною Самітників?

І, як справжні скитальці, ночувати ми будемо в сотнях кілометрів від найближчого поселення, просто неба, але не простого, а шалено красивого нічного неба. Ммм... Чим тобі не романтика? ;)

Урочище Хермен Цав гідне того, щоб приділити йому цілий день. Сьогодні варто забути про існування цивілізації.

Усередині безлюдного плато Хермен Цав, серед лабіринту каньйонів, химерних скель і піщаних барханів, захований абсолютно не видимий з долини, зелений оазис, обрамлений кручами цегляно-червоних скель, навколо, майстерно оброблені вітром останці казкових форм і глибокі, звивисті промоїни, що більше схожі на вулички середньовічних міст ... Ніби, ми опинилися на іншій планеті. У променях же призахідного сонця, скелі виглядають ще неймовірніше, ще мальовничніше, здається, що вони просто горять!

Також, при бажанні, можемо відвідати найбільший в Гобі оазис – Зулганай, що знаходиться в сорока кілометрах на захід.

І знову нам доведеться пробиратися крізь зарості саксаулу, по сайрам висохлих річок. В цей день, ми подолаємо близько двохсот п'ятдесяти кілометрів і відвідаємо, розташовану на східному краю хребта Іх-Богдо-Уула, печеру Цагаан-Агуй, яка була притулком для людей сотні тисяч років тому. Всередині, можна знайти наскельні малюнки, що правда збереглись вони погано, та одначе ж… крім того, стіни вкриті великими кристалами і друзовидними наростами кальциту. Це теж варте уваги.

На ночівлю ми станемо в п'ятдесяти кілометрах від печери, поруч з озером Орог-Нур, що знаходиться біля підніжжя найвищої вершини Гобійського Алтаю - гори Барун-Богдо-Ула висотою 3957 м.

Сьогоднішній день не зможе порадувати нас достатком природних пам'яток, зате побачимо побут сучасних кочівників, які проживають в суворих монгольських степах.

Вже ближче до вечора, проїхавши трохи менше чотирьохсот кілометрів, безлюдно-степовий пейзаж зміниться чудовими видами величних схилів гірського масиву Хангайн Нуруу.

В долині річки Шурангійн Гол ми розмістимося в комфортному, юрточному таборі, в якому зможемо скористатися благами цивілізації, повечеряти і відпочити перед стартом нової стадії наших пригод.

З самого ранку ми почнемо підготовку до наступного, захоплюючого, етапу експедиції - триденного кінного переходу через величні Хангайські гори. Попереду нас чекає стежина недоступна для автомобілів, так що, підкріпившись в кемпінгу, ми без зволікань приступимо до справ. Нам необхідно познайомитися з конячками, які стануть нашими новими помічниками, зібрати спорядження і провізію на кілька днів, після чого нав'ючити всім цим добром волохатих гірських яків.

Шлях, протяжністю двадцять кілометрів, пройде уздовж берегів гірської річки Шурангійн Гол, аж до її витоку, а потім, подолавши перевал Шіреетійн Даваа, висотою 2790 метрів, ми побачимо чудові озера Хүйсійн Найман Нуур, біля берегів яких і буде розбитий наметовий табір.

Озера Хүйсійн Найман Нуур виявляється не тільки дико красиві, а дивовижно й те, що розташовані один від одного на відстані до 3-х кілометрів водойми, з'єднані між собою природними підземними каналами.

Уподібнившись древнім кочівникам, верхи на конях, ми пройдемо по схилах, що утворилися в результаті вулканічних вивержень гір, зануримося в студені води озер, що знаходяться на висоті 2400 метрів, і в повній мірі насолодимося величчю цих важкодоступних місць. До вечора, на одній із затишних галявин розіб'ємо табір.

Безсумнівно, шкода залишати такі місця, але час спускатися.

Ми вирушаємо в долину найбільшої річки Монголії - Орхон, туди, де з крутого обриву заввишки 24 м, води річки Улаан зриваються і з шумом падають потужним потоком вниз, утворюючи водоспад Улаан Цутгалан.

Саме тут має закінчитися шлях нашого кінного каравану, зате ночувати нам потрібно буде не в наметі, а в затишній національній юрті, а на вечерю ми зможемо замовити чого не-будь смачного і національного, наприклад Борцоги або Цусан Хіам. Що це? Приїдете в Монголію, тоді і дізнаєтеся ;).

На автомобілях, що приїхали за нами в об'їзд, ми відправимося в Хархорін, в давнину, що носить назву Каракорум - столицю монгольської імперії, засновану Чингіз Ханом. В дорозі зробимо зупинку, щоб скупатися в гарячих, мінеральних джерелах Урт, температура води в яких може сягати від 45 до 72 ° С. У самому ж Хархоріні ми побачимо руїни руїн Каракоруму і відвідаємо більш цікавіше місце - монастир Ердене-Зуу, перший буддістський монастир Монгольської імперії і один з найбільших середньовічних буддістських монастирів світу.

Перед поверненням в Уланбаатар, ми зупинимося на ніч в туристичному таборі.

Трохи менше чотирьохсот кілометрів розділяє Хархорін з Уланбаатаром, так що виїхавши вранці, вже після обіду ми опинимося в столиці, і встигнемо відвідати Нарантул - головний ринок країни, на якому кожен зможе придбати для себе і своїх близьких найрізноманітніші сувеніри: предмети національної атрибутики, одяг з всесвітньо відомого монгольського кашеміру, а також чудові шкіряні вироби ручної роботи. При великому бажанні, ви навіть зможете прикупити собі національну монгольську юту.

Увечері ж, дружно відсвяткувавши в кафе закінчення нашої експедиції, ми відправимося в готель, де і проведемо заключну ніч.

Не забудьте в Монголіі свої враження ;), везіть їх мерщій додому і з насолодженням діліться з рідними та друзями. І, звичайно ж, про фото не забудьте