До серця Гуцульщини

Зустрічаємось у Ворохті о 09:00, снідаємо у кафе. Переїздимо у кемп “Білий Слон Дземброня”.

Дорогою у кемп зупиняємось у с. Красник, де розташований Музей гуцульського побуту. Василь Тупилюк, засновник та гід, натхненно розповідає про полонинське господарство й сплав лісу. Серед експонатів чимало родинних реліквій, музичних інструментів (дримба, трембіта, тилинка), робоча піч і навіть бартка січового стрільця.

У кемпі оселяємось у затишній кімнаті будиночка (за додаткову плату можемо запропонувати комфортніше помешкання — котедж із каміном), обідаємо у наїдальні біля полум’яного каміна, трішки відпочиваємо й готуємось до нових вражень.

Сьогодні вирушимо до господи Параски Романюк, що майже 30 років випікає духмяний хліб за прадавнім рецептом. Їдемо вздовж Чорного Черемошу кілька кілометрів — і ми на місці, у с. Топільче. Тут не лише дізнаємось тонкощі мистецтва створення карпатського хліба, що таке буришник, а й зможемо придбати унікальний смаколик.

Повертаємось у кемп, відпочиваємо, вечеряємо. Завершуємо день у паркій сауні Білого Слона, смакуючи запашний карпатський чай з медом.

Смачно снідаємо й готуємось до гірської прогулянки. Збираємо невеличкий рюкзак із найнеобхіднішим — і вйо до пригод.

Застрибуємо у бус і вздовж зимового Чорного Черемошу їдемо у с. Зелене, де стартує піший маршрут до одного із наймагічніших місць у Карпатах — Угорських скель (1250 м). Кам’яні велети, що височать серед густого лісу, створюють просто казкову атмосферу.

Під час прогулянки заходимо до гуцульської родини, що мешкає в горах. Господиня Олена завжди радо вітає мандрівників і пригощає обідом із традиційних карпатських страв. Якщо ж не вдасться побувати у цій господі, влаштуємо поживний пікнік-перекус десь на затишній галявині.

Завершуємо прогулянку протяжністю 15 км у с. Зелене й переїздимо у кемп. Відпочиваємо, приймаємо душ і вечеряємо.

Снідаємо, збираємо речі (адже сюди вже не повертаємось) і готуємось до завершального дня нашої мандрівки.

Сьогодні відвідаємо три незвичайні місцини, що доповнять образ Карпат: дрібка магії, пригоршня гуцульських мелодій і гурт тіней (не)забутих предків.

Музей кінофільму «Тіні забутих предків» Побуваємо у хаті Петра та Євдокії Сорюків, де у 60-х рр. під час зйомок жив режисер Сергій Параджанов, а також гостювали оператор Юрій Іллєнко, художник Георгій Якутович, актори Іван Миколайчук, Лариса Кадочникова тощо.

Музей гуцульської магії Почуємо цікаві оповідки про філософію гуцульського буття, її міцний зв’язок із природою; про нероздільну єдність Духу, Душі і Тіла людини, на основі якої наші предки будували здоровий спосіб життя та народну медицину.

Музей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів імені Романа Кумлика Тут оглянемо експозицію, яку збирали понад 30 років. Особливе місце у ній належить давнім музичним інструментам. Почуємо, як звучать гуцульські мелодії на скрипці, цимбалах, дримбі, лірі тощо.

Обідаємо у кафе, а тоді переїздимо до залізничного вокзалу Ворохти, де завершуємо нашу мандрівку не пізніше 18:00.