Каппадокія - легкий трекінг

Інструктор зустрічає туристів на автостанції Гереме. Це дуже маленьке селище, тож знайти один одного не складе труднощів. Поселяємося в хостел, снідаємо, беремо з собою необхідні на день речі і виходимо на трек.

>> Нехай Вас не вводить в оману слово «Легкий» в назві туру — наша програма буде більш ніж насиченою! Нам треба проникнути в таємниці одного з найбільших в світі «Музеїв під відкритим небом», обійти і об'їздити безліч пам'яток віком від 4000 до 500 років. Каппадокія дивовижна ще й тим, що історія її починається з часів стародавніх хеттів, сучасників Месопотамії, великих фараонів і народів моря, а закінчується після падіння Візантії, коли тут століттями знаходили притулок вигнанці-християни. Так що готуйтеся проходити 10-15 км щодня, і не завжди по рівному :)

Почнемо треккінг в Голубиній долині, по якій піднімемося в селище Учхисар. Наш шлях проходить серед дивних кам'яних фігур, в яких висічені голубники. Монументальні гніздування птахів прикрашали барельєфами і розписами. Тут є і житлові печери, в одній з них навіть працює кафе — в неповторному каппадокійському стилі! Скромні деталі оздоблення могли б легко стати експонатами музею і розкажуть нам цілу повість про життя в цій дивовижній місцевості.

Ухчісар тулиться навколо величної триголової фортеці, висіченої у скелі. Зовні вона виглядає як швейцарський сир — вся просвердлена невеликими печерками. А з верхівки бажаючі зможуть розглянути Каппадокію з висоти пташиного польоту. Фортеця чітко домінує над долиною, її видно з хотіла, де ми живемо. В Учхісарі ще багато крутих локацій (наприклад, дім-музей побуту, будинки-голубники, побудовані тільки для пернатих), та й саме селище виглядає вкрай затишно. Тут ми пообідаємо, насолоджуючись панорамою — звідси вона дійсно одна з кращих, до того ж тут готують парочку автентичних страв.

Назад підемо через долину Любові, де сфотографуємося зі знаменитими паша багларами. Саме їх оригінальна форма дала назву долині (через що іноді виникають конфузи: є думка, що тут легко завагітніти 😅). По поверненню в Гереме відвідаємо душ)), повечеряємо і, якщо залишиться час, піднімемося на оглядовий майданчик над селищем — насолоджуватися заходом сонця... 💜

Ви ж знаєте, яка ГОЛОВНА фішка Каппадокії? Звичайно ж, ПОВІТРЯНІ КУЛІ! Прокидаємося до світанку: тих, хто забронював політ, забирає трансфер з хостела і відвозить до точки старту. Ви побачите процес наповнення кулі гарячим повітрям, а коли вона буде злітати, то разом з Вами піднімуться ще десятки, сотні світних сфер, осяваючи бузкове небо всіма кольорами веселки.

На горизонті самотньо височіє Ерджіяс (3916м) — вулкан, що створив неземні ландшафти, над якими ми пролітаємо. Повільно встає сонце... Воістину грандіозні емоції поповнять скарбничку Вашої життя, якщо Ви вирішите політати з нами ⭐. Туристи, яким комфортніше на матінці-землі, відправляються на оглядовий над селищем милуватися видовищем зльоту куль. Повірте, звідси теж все чудово видно))).

Після світанку повертаємося в хостел, снідаємо, і на замовному транспорті їдемо в підземне місто Дерінкую.

>> Є думка, що його побудували в 2000 році до нашої ери! Розрахований на 20 000 людей, домашніх тварин, їжу і начиння, Деринкую був справжнім МЕГАПОЛІСОМ стародавнього світу. Зараз 8 ярусів доступні для відвідування, і найнижчий з них знаходиться на глибині 60м. Але вчені вважають, що ярусів може бути 12 або навіть більше, а зараз досліджено всього 15% цього дивовижного міста. Авторство споруди приписують хеттам, фрігійцям або персам, але часи, про які йде мова, настільки давні, що до сих пір неясно, хто ж насправді створив це диво. Одне з джерел говорить, що це сталося за указом Ахурамазди, верховного бога зороастрійців 😁.

Мегаполіс повністю автономний, оснащений системою вентиляції в кожній кімнаті, кухнями, стайнями, збройовими складами, давильними пресами, церквами, духовними училищами і навіть кладовищами. З V століття н.е. його населяли християни, а в VIII ст. місто було остаточно покинуто.

Наступна зупинка — мальовничий каньйон Іхлара: пообідаємо на краю прірви, а далі спускаємося на дно скелястої ущелини з його рукотворними печерами і величезною кількістю фресок і гравіювань. Тут тече річка (і це вже незвичайно, адже ми в серці дуже посушливого регіону), тому весь каньйон потопає в рослинності, в той час як наверху панує пустеля. Родзинка Іхлари в тому, що стародавні християни примудрилися перетворити її стіни в храмові комплекси, грандіозніших за які немає ніде в світі. Тут налічується 105 (!) релігійних об'єктів, і віком вони перевершують всі європейські святині. Деяким фрескам більше 1000 років. Ось так на зорі монотеїзму виглядало справжнє християнство: заховане від ворогів, близьке до природи, бідне і працьовите. Тим більше дивовижно знайти його в мусульманській Туреччині...

Останнім відвідаємо село Селіме, де знаходиться, напевно, самий чудовий і вражаючий печерний монастир.

І знову ранній підйом: необхідно підготуватися до вечірнього від'їзду, упакувати речі і здати номери. Багаж залишимо в готелі на рецепції і йдемо в Долину Кинджалів (або Мечів). Трек починається з крутої ущелини, в якій місцями навіть прокладені сходи — інакше не пройти, восени на родючих вулканічних майданчиках дозріває виноград. Але найдивовижніше заховане від очей: кілометри підземних тунелів, що з'язували скельні селища. Спустимося до деяких з них, побродимо вузькими коридорами (вони спеціально витесувалися такими, щоб озброєні воїни не змогли протиснутися).

В Долині Мечів сфотографуємося на фоні знаменитих формацій. Заглянемо в гості до древніх: тут можна піднятися на верхні поверхи скельних будинків, посидіти на їх «ліжках», побачити жорна, резервуари для води і зерна, подивитися з їх вікон... це те місце, де історія стає реальністю.

Біля розписної церковки турок торгує смачним фрешем, тож освіжимося після підйому. Переходимо в Рожеву долину — неймовірної краси місце, яким можна бродити вічно. Кожен куточок Каппадокії має свою «фішку» і зовсім не схожий на інші. Рожева долина нагадує листковий пиріг, де кожен шар пофарбований в інший відтінок червоного.

Стежка елегантно траверсує каньйон і призводить в Чавушин — печерний монастир, який цілком знаходиться в скелі. Ну де ще можна побачити монастир у скелі?))) Зайдемо в величезну церкву з арковими стелями, прикрашену колонадами і барельєфами. Скеля Чавушина розкололася пару десятків років тому, а до цього в ній жили люди. Навіть зараз місцеві використовують деякі приміщення як гаражі і склади.

Повертаємося в Гереме, вечеряємо, купуємо сувеніри та вирушаємо у свої міста вильотів. На цьому треккінг закінчується, але враження про нього ми збережемо на все життя.