Карпатський Памір | Похід по Чивчинських горах

Група збирається на ж \ д вокзалі в Івано-Франківську (ІФ). Сідаємо на автобус і їдемо в «кінець географії» українських Карпат - селище Шипіт в Чернівецькій області. Це прикордонний пункт, за ним уже Румунія. Їхати доведеться досить довго, але через годинку після ІФ почнуться гори і стане веселіше. Остання ділянка шляху буде своєрідним атракціоном, адже грунтовки тут в досить жалюгідному стані і часто прокладені над крутими берегами річок, а водії абсолютно безстрашні. Увечері будемо на місці, трішки відійдемо від селища і розіб'ємо табір в ялиновому лісі.

Сьогодні - перший ходовий день нашого походу в Карпатах. Стежка веде уздовж річки і неухильно піднімається на хребет Томнатикул. Головна вершина хребта - Томнатикул, або Томнатик (1565м), і саме на ній знаходиться радарна станція «Памір». Ще років 30 тому «Памір» був суперсекретним військовим об'єктом і відвідати його було неможливо, але з розпадом СРСР станцію закинули. Від «Паміру» залишилися білі радіопрозорі захисні укриття, які мають форму куполів і виглядають дуже вражаюче. Всередині одного з куполів збереглася радіолокаційна антена «П-14 Лена», яка свого часу вважалася дивом радіотехніки і її розробники навіть отримали престижну премію Леніна. Навколо куполів карпатського «Паміру» розкидані комори, господарські будівлі та бомбосховище. Туристів дуже дивує наявність електрики на «Памірі», але все пояснюється просто: громада сусіднього селища Дихтинець виділяє гроші на охорону «Паміру» і біля нього постійно живуть кілька людей з місцевих, вони і відповідальні за генерування електроенергії.

Вдосталь побродимо по «Паміру», зробимо багато фотографій, помилуємося видами румунських гір Родна і великою кількістю крокусів на вершині, спати будемо в одній з колиб на Томнатику.
Прокрокуємо 15км, наберемо 650м висоти.

Продовжуємо наш похід на травневі, спускаємося з Томнатикула в селище Сарата. З нього виходимо на рівну, доглянуту, але пустельну дорогу - прикордонну, по ній рухаємося уздовж кордону з Румунією в Чивчинські гори. Йти тут легко і добре, дорога відкрита і види красиві, немає крутих спусків і підйомів. Милуємося гірськими пейзажами, самотніми колибами і килимом з крокусів на полонинах. У лісі на схилі гори Гнатася впадемо на ніч.
Похід 14 км, загальний перепад висот - 770м.

Рухаємося в буферній зоні кордону двох держав до нашої мети - гори Чивчин. Вранці виходимо на високогірне плато гори Команова. Плато поросло важкопрохідною альпійкою і на ньому регулярно зустрічаються дивні кам'яні стовпи, так що йти буде дуже мальовничо. Нижче цього хребта збереглася гребля Балтагура, побудована ще в ХIX столітті, і, якщо у нас залишиться час і сили - підемо ввечері подивитися, як заготовляли раніше ліс у Карпатах.
Пройдемо 16 км (без урахування радіалки на Балтагуру).

Нам належить підкорити загадкову самотню вершину Чивчина (1766м). Ця гора унікальна за багатьма параметрами: навколо неї немає жодної високої точки і нічого не заважає огляду, тому панорами Чорногори, Мармароша і Роднянських Альп звідси безцінні. Геологічно Чивчин дуже цікавий і раніше геологи частенько заїжджали сюди на розкопки. Ми побачимо безліч різних мінералів на схилах: базальти, сланці, мармур, граніт... А під самою горою є величезна печера. Таких рельєфів і виходів молодих порід на поверхню ви не зустрінете більше ніде в Карпатах. А навколо немає жодного селища або ознак людини, вся ця краса буде належати тільки вам! Спустимося до підніжжя Чивчина і розіб'ємо табір в лісі.
Трек 10 км, 660м підйом, 500м спуск.

Продовжуємо наш похід в Карпати, йдемо вздовж кордону, милуємося краєвидами Чивчинських гір, крокусами і автентичними колибами гуцулів. Ночуємо на полонині Роги.
Подолаємо 14 км.

Після обіду будемо біля гори Стіг, яку нам належить підкорити. Колись на вершині Стогу проходив кордон трьох держав: Польщі, Чехословаччини та Румунії, старий прикордонний стовп-триплекс все ще стоїть там і ми зможемо його побачити. Звідси добре проглядаються сусідні Міка-Маре і скеляста Ненеська, а Піп Іван Чорногірський виглядає просто велетнем і складно повірити, що вже завтра ми на нього заберемося. Спускаємося, залишаємо кордон Румунії і йдемо вглиб країни - до Чорногори. Впадемо на ночівлю на полонині під Попом. Місцеві гуцули тут дуже гостинні, розкажуть нам багато байок і зігріють біля багаття.
Трек 12 км.

Піднімаємося на одну з найвідоміших вершин українських Карпат, Піп-Іван Чорногірський (місць. «Чорну гору») висотою 2020м. На ній стоїть стара закинута польська обсерваторія, в народі відома як «Білий слон». Надійна капітальне будівля здалеку нагадує середньовічну фортецю, з вершини відкриваються чудові краєвиди, навколо багато скель і кам'яних розсипів, обстановка жвава і взагалі дуже мальовничо і цікаво, тут панує своя атмосфера. З цього моменту наша ідилічна самотність закінчиться, адже ми ступили на один з найпопулярніших маршрутів. Вдосталь насолодившись цієї містичної горою карпатських мольфарів, спускаємося по хребту в урочище, де заночуємо з видом на Попа і Чорногорський хребет. Тутешня обстановка унікальна, відчувається простір і масштаб високих гір, а час втрачає значення.
Пройдемо 8 км, наберемо 800м і спустимося на 400м.

Йдемо до Смотрича, звідки наостанок поглянемо на Чорногірський хребет. Спускаємося в абсолютно особливе місце - урочище «Вухатий камінь». Передати словами красу цих величезних каменів, насипів і валунів на такій висоті не в силі жодна мова світу - це треба побачити хоча б раз в житті. Напевно, саме тут зароджувалися стародавні карпатські легенди про магію, Чугайстра і відунів, сила і енергія цього місця буквально пронизують повітря навколо. Вдосталь поблукавши по урочищу, спускаємося в село Дземброня, де нас вже чекає автобус в ІФ. На знайомому ж \ д вокзалі наш похід в Карпати на травневі свята закінчиться, але забути його не зможе жоден з нас.
Трек 8км, спустимося на 1 км.

Якщо дозволяє час, радимо залишитися ще на день в Івано-Франківську і подивитися це затишне історичне містечко, в центрі якого ви знайдете маленький Львів, маленьку Прагу і Відень. Прогуляйтеся вечірніми сквериками і обов'язково відвідайте кілька пабів, ресторанчиків і кафешок - вони тут буквально на кожному кроці і відкриті майже цілу добу. Франківськ взагалі не лягає спати і вам нудьгувати не дасть;)