Лікійська стежка

Прибуття та збір в Анталії

Учасники групи добираються в Анталію самостійно літаком.

Найдешевше користуватись послугами лоукост-компаній Pegasus чи Atlas зі Львова, Одеси, Києва чи Харкова з пересадкою в Стамбулі. Ціна квитка з опцією багажу (туристичний рюкзак переважно в ручну поклажу «не ввійде» по розміру та вазі) може коштувати залежно від сезону та знижок 100-200$ туди й назад. Ви також можете забронюватися із зупинкою в Стамбулі на 2-3 дні (якщо вас рейс з пересадкою). Якщо ви потребуєте поради, ми розповімо як найкраще бронювати квитки.

Інструктор-провідник очікуватиме вас у попередньо заброньованому готелі в історичному центрі міста, куди ходить швидкий і зручний трамвай просто від аеропорту. Якщо ви прибуваєте зранку, то матимете час погуляти містом, якщо ввечері чи вночі ― тоді заплануйте прогулянку після походу ― Анталія цього варта.

Після того, як усі зберемося, гід-провідник введе у курс справи та роздасть вашу долю провізії (3-4 кг). В середньому ваш наплечник важитиме 15-20 кг.

Добирання автобусом до пункту старту (с. Ґьойнюк), відвідини каньйону Гармонії, вихід на маршрут (10 км, 450 м висоти)

З Анталії автобус повезе нас чудовими дорогами вздовж мальовничого середноморського узбережжя до с. Ґьойнюк. Після прибуття, якщо дуже скучили за морем, сходимо скупатися, після чого рухаємось в бік скелястих гігантів. Дорогою фотографуємось на тлі бананових дерев та іншої екзотики. Відвідаємо каньйон Гармонії (а при бажанні можна доплисти прохолодною водою до Нависаючого каменя), далі починаємо набирати висоту, щоб обійти урвисту частину каньйону. Дорогою зустрінемо лаврові дерева, чудні вогники цикламени в траві, екзотичні стовбури суничників-безсоромниць. Під кінець дня дійдемо до туристичної стоянки з химерними рослинами, біля кринички чистої води. Якщо пощастить, то вночі почуємо «людські» голоси сов.

Верхній каньйон, гранатові плантації, високогірне селище Ґедельме (17 км, 450 м вниз, 700 м догори)

Після ночівлі в сосновому лісі ми як слід відпочили, готові до сніданку та нових вражень. Сьогодні спускаємося назад до каньйону, непрохідну частину якого ми обійшли верхом, і далі мандруємо руслом ріки. Оглядаємо гігантські брили по всьому маршруту ― рух неважкий, підйом пологий. Проходимо руїни старого млина, забрідаємо до лісу знову і ще через деякий час підходимо до першої плантації на маршруті. Особливість лікійської стежки в тому, що вона проходить транзитом через місцеві чайхани та готельчики. Скористаємось перелазом через паркан і через кілька хвилин відпочиваємо на гранатовій плантації, попиваючи свіжий фреш. Стежка-дорога невдовзі поведе з плантацій в напрямку с. Ґедельме. На спуску спостерігаємо величну гору Тахтали зі станцією підйомника на вершині. До села ще кілька кілометрів. Тут є продуктові крамниці, вода та місце для ночівлі. Поруч росте тисячолітній платан (якщо його пообіймати, то дерево забере втому) та руїни стародавнього генуезького замку (селфі на пам’ять).

с. Куздере, початок підйому на космічну яйлу Чуккур, півднівка (15 км, 800 м висоти)

Продовжуємо рух і потрошки набираємо висоту. Пройдемо повз мечеть у с. Куздере (якщо пощастить з часом — то почуємо спів муедзина) та завиті деревами ківі присадиби. Тут перекушуємо і набираємось міці, адже попереду нелегкий підйом і висадка на іншу планету. Дорогою будують готелі, та шумить вода у водокачках. Через якусь годину долаємо цей «тягун» і завмираємо перед полониною з неземними краєвидами. Смарагдова травичка обіцяє затишну ночівлю, несамовиті покручі довкола гарантують тривалу фотосесію, а обіцяна провідником півднівка спокушає незабутнім вечором коло вогню.

Штурм Тахтали, спуск в с. Бейджик (20 км, 800 м набору, 1500 м спуску)

Встаємо і виходимо вдосвіта, пройти потрібно багато і засвітла прийти на стоянку. Непоганою ґрунтовкою долаємо серпантин до підніжжя Олімпу. Йти місячним рельєфом 2 години, але коли доберемося до вершини, сонце набере хоч трошки сил прогнати нічну холоднечу. Тут можна попити пива, помилуватися фантастичною панорамою узбережжя (якщо погода дозволить), зайнятись медитацією на фоні чудового моря Акдениз. Цією ж дорогою швидко збігаємо до наших речей, не перестаючи дивуватись аеродромам вершин ліванських кедрів. Попереду затяжний спуск вздовж алеї тисячолітніх кедрів 1,5-2 м діаметром з незмінним білим монолітом Тахтали над нами. Дуже скоро повернемося до цивілізації (с. Бейджик), на виході з якого падаємо на довгожданий нічліг.

Спуск в с. Улупінар, вихід на кряж Химери і нарешті море!!! (17 км, спуск 700 м).

Основний маршрут позаду, спускаємось до траси вздовж нескінченних садів цитрусів, гранатів та кактусів-опунцій. Переходимо дорогу і спускаємось в долину річки. Переходимо її та долаємо крайній нескладний підйом на кряж Химери. Звідси видно довгождане узбережжя. А тим часом просто під ногами горить вогонь! Найбільш витривалі (хто доніс!) смажать мисливські ковбаски, решта просто гуляє місцями битви Героя та Чудовиська. А відтак біжимо назустріч теплому морю!

Море, море, море.

Тут наш маршрут закінчується. Ночуємо в кемпінгу. При бажанні на морі можна зависнути чи самостійно мандрувати узбережжям далі. На пляжі чимало кафешок та ресторанів для дегустації місцевої кухні, довжина берегової лінії гарантує тривалі прогулянки. В селищі є кілька крамниць та навіть супермаркетів, ходить бусик-«долмуш» до траси, звідки без проблем можна добратися до Анталії чи рушити далі узбережжям в пошуках пригод.