Новорічний похід 🎄 Горганами | Сходження на Стримбу, музеї Колочави

Інструктор зустрічає туристів на залізничному вокзалі у Воловці, де стартує наш зимовий похід Горганами. Транспорт відвозить нас до національного парку «Синевір», відомий на всю країну красою та багатством природи. Виїжджаємо на Синевирський перевал, висота майже 1000 метрів. Вже звідси можна насолодитись видами гірських хребтів та долин. Щовесни на цьому перевалі проводять унікальний фестиваль «Проводи отар на полонини». Залишаємо речі в автобусі (вони поїдуть прямо в готель) і починаємо перше в нашому зимовому поході сходження — на вершину гори Кам’янка, 1578 м. Стежка веде нас у зачарований ліс, усипаний хрустким снігом. Йти радісно і приємно, хоча місцями важко – вийде чудова розминка перед завтрашньою вершиною. Дорогою буде кілька полонин, з яких відкриється мальовнича панорама. Нашу гору видно як на долоні, а довкола ще десятки гостроверхих горганських піків тягнуться в зимове небо. Чим ми вище, тим складніше йти, доводиться долати снігові замети та фірнові поля. Нагородою нам стане приголомшливий вид з Кам’янки та почуття свободи, яке можливе лише у горах. Спускаємося на перевал, звідки їдемо в готель грітися, вечеряти і відпочивати.
👣 Перехід 15 км; ↑↓ перепад висот 660м.

Наш готель знаходиться прямо під горою – з вікон відкривається вид, від якого захоплює дух, а сходження починається відразу за брамою. Нехай Вас не обманює начебто незначна висота: від готелю до вершини йде постійний і досить крутий підйом. На маршрут виходимо дуже рано, щоб точно встигнути повернутись до темряви. Зі Стримби видно ВСІ Горгани, Чорногору від Петроса і Говерли до Попа-Івана, Мармароси, Роднянські Альпи в Румунії… далеко не з кожної вершини Ви побачите таке!
Ось демісезонні фотографії з вершини від наших гідів, а взимку буде видно ще краще!
Насолоджуємося панорамою та робимо купу крутих фотографій. Зимові походи в Карпати хороші тим, що в морозному повітрі практично 100% видимість і видно всі деталі гірського рельєфу на багато кілометрів. Повертаємося в готель, де на нас чекає смачна вечеря та святкова гуцульська лазня!
👣 11 км; ↑↓ 1060м.

Колочаву називають «селом Десяти музеїв», і така кількість пам’яток у населеному пункті на 7000 мешканців просто дивовижна! Значить, Колочаві є про що розповісти світові.
> Перші колочавські поселенці приходили сюди у пошуках волі від господарів. Село прославилося завдяки Миколі Шугаю – карпатському «Робін Гуду», про якого писав відомий чех Іван Ольбрахт. У книгах Шугай та його ватага крала у багатих і роздавала бідним, хоча місцеві подейкують, що Микола був звичайним розбійником. Про багатство банди ходять легенди, одна з яких свідчить, що золото заховано на схилах знайомої нам Кам’янки.
Спершу оглянемо дві традиційні гуцульські церкви-музеї, обидві віком понад 500 років. Фінальним акордом нашого зимового походу стане знамените «Старе Село» – етнографічний музей просто неба. Це, напевно, найкраще місце у Карпатах для вивчення історії та традицій гуцульщини. Тут відтворені різні будинки з інтер’єрами в залежності від професії господаря: є єврейська корчма, пастуша колиба, школа і навіть жандармерія!.. Дивовижне місце, зроблене з умінням та любов’ю. На території музею знаходиться вузькоколійка з паровозами та вагончиками різного призначення. Цю з/д гілку угорці та росіяни використовували для транспортування лісу, а зараз її ділянку реставрували та зібрали в музеї найцікавіші експонати різних часів.
Після огляду та екскурсії на нас чекає приємний бонус — заїдемо в гості до бурих ведмедів! І це не просто якийсь зоопарк, а центр реабілітації, де ведмедики мають великі вольєри-території. Тварини почуваються як удома. Ми ходитимемо спеціально облаштованими стежками та оглядовими майданчиками, спостерігаючи за поведінкою бурих ведмедів у максимально природному середовищі. Тут знаходять притулок ведмеді, травмовані жорстоким поводженням людей: після цирків, ресторанів інших «веселих» розваг. Їх тут годують, лікують, стежать за безпекою середовища. Якщо на момент походу снігу в Карпатах буде небагато, після ведмедів заскочимо на озеро Синевир (у холодні зими воно замерзає та ховається під заметами).
Виїжджаємо до Воловця, де наш зимовий похід Горганами закінчується. Сідаємо на поїзд додому, забираючи із собою спогади про красу засніжених Карпат та багатство Гуцульщини.