Новий Рік в Африці: Уганда, Кенія, Танзанія

Рано вранці їдемо у заповідник Зіво на зустріч з білими носорогами. Ці тварини сьогодні зустрічаються в природі вкрай рідко, тому ми будемо щасливчиками, якщо зможемо підібратися ближче до гіганта з вагою три тонни, який приймає грязьові ванни в тіні дерев. Незважаючи на грізний вигляд, він харчується виключно травою. Принаймні, він змусив у це повірити співробітників парку. Ночуємо в готелі.

Присвятимо день мирному сафарі в національному парку Мьорчінсон-Фоллс. Вода - дуже цінний ресурс в Африці, тому навіть закляті вороги серед тварин шанують перемир'я під час водопою. Ми будемо плисти на човні по Білому Нілу і спостерігати як леви, жирафи, гепарди, антилопи, гіпопотами, слони і чаплі по черзі підходять до річки, щоб освіжитися і втамувати спрагу. Ми не рекомендуємо робити так само, якщо не домовилися з крокодилами! Щоб ближче познайомитися з природою і побачити панораму савани, вирушаємо у трекінг до красивого каскадного водоспаду Мьорчінсон через галерейний ліс.

Після обіду ми підемо на ще одне сафарі, щоб побачити мешканців парку за їх щоденними справами. Жирафи щипають листя з дерев, леви відпочивають в тіні, а там попереду... Це ж носороги! Національний парк Мьорчінсон - одне з останніх місць на землі, де гуляють білі і чорні носороги. Робимо фото і повертаємося в готель.

Переїзд в Джінжу на інший берег озера Вікторія. Вирушаємо на екскурсію до витоків Нілу по одній з річок, які утворюють десятки порогів по шляху до озера, щоб трохи перепочити і полинути далі на рівнину єдиним потоком кольору згущеного молока.

Аж до 16 століття витоків великої річки ніхто не бачив, вважалося навіть, що вона стікає з місячних гір. Греки і єгиптяни часто зображували Ніл як божество з завішаною драпіруванням головою, щоб підкреслити невідомість його початку. Опинившись в мережі заплутаних приток, ми налаштуємося на філософський лад і зрозуміємо, чому саме тут Махатма Ганді заповів розвіяти свій прах. Повертаємося в готель і спостерігаємо за літючими лисицями, які як раз у цей час відправляються на полювання.

Цей день присвятимо іншому Нілу - екстремальному. Займемося рафтингом на його порогах, а в перервах покупаємося і поспостерігаємо за птахами.

За бажання можемо продовжити подорож по Нілу і відправитися на прогулянку на невеликий острівець на озері Вікторія. Увечері перетинаємо кордон з Кенією і влаштовуємося на нічліг.

Їдемо в національний парк Озера Накуру. По його синьо-зеленому мілководдю діловито походжають пелікани і нерухомо дрімають витончені фламінго. Вода йде колами - це гіпопотам! І птахи злітають великою рожевою хмарою... Часом їх чисельність перевищує півтора мільйона - не видно навіть воду за пір'ям! Навколо озера ростуть акацієві ліси, які стали домом для велетенського розміру пітонів. А далі до обрію тягнуться савани і гірські масиви. В ажурній тіні якого-небуть самотнього дерева тут можна побачити носорога, жирафа або леопарда.

Знакова точка нашої експедиції - вулкан Кіліманджаро! Рано вранці їдемо в парк Амбоселі, знаменитий приголомшливим виглядом на засніжену вершину континенту. Спостерігаємо чудову африканську п'ятірку - леопарда, буйвола, носорога, слона і лева в диких умовах.

Їдемо в гості до племені масаїв. Вони свято вірять, що бог дощу Нгаі подарував худобу саме масаям, тому всі кози, вівці, корови, буйволи і навіть антилопи в окрузі належать їм. Сучасна влада Кенії уклала зі старійшинами племені договір: визнали власність на всіх тварин, а натомість ці воїни в червоних покривалах охороняють територію національного парку.

Зануримося в життя масайського села: танці з високими стрибками під ритм барабанів, лікнеп по видам зброї і поїдання сирого м'яса ... Як би там не було, масаї зберігають свій автентичний шарм. З заходом сонця вирушаємо в Намангу, Танзанія.

Знайомимося з найдавнішою гілкою людства - народом хадза. Європейці вперше зустріли його представників в Аруші тільки в 1930-х, і це дало науці колосальний прорив у вивченні первісних суспільств.

Культура і звичаї хадза залишаються майже незмінними. Це моторні мисливці-лучники, які живуть в легких плетених хатинах і раз на кілька тижнів шукають собі нову стоянку. На відміну від інших племен, жінка у хадза досить незалежна, може сама вирішувати за кого вийти заміж. Саме вона зазвичай будує хатину і видобуває основну частину їжі для родини - фрукти, яйця птахів і коренеплоди. В цей же день ми поїдемо в село ковалів, а захід зустрінемо біля солоного озера Іясі.

Присвятимо кілька днів вивченню природи парку Серенгеті. Він найбільший у Танзанії і володіє найвищою концентрацією мешканців. Нам гарантована зустріч з зебрами, антилопами гну, шакалами, буйволами і леопардами! Особливістю парку є майже постійна міграція тварин в пошуках води і їжі. Тому ми зможемо на власні очі побачити стада антилоп, які перетинають савану. Ось вона, дика Африка! Засинаємо в кемпінгу на території парку, слухаючи голоси птахів і нічних тварин.

Сьогодні у нашій програмі зустріч з давнім титаном. Ми заглянемо в кратер доісторичного вулкану Нгоронгоро. Колись тут розливалася лава і закипали камені, але через 2,5 мільйона років по дну кратера прогулюються фламінго, а навколо зеленіє трава і пульсують чисті джерела. Усередині величезної западини сформувалася власна екосистема: савана з газелями і буйволами плавно переходить у ліс і туманні луки з гіпопотамами на самому дні.

Розглядаємо цей листковий торт з верхньої точки кальдери: звідси до озера на дні близько 610м! Повні вражень, повертаємося в готель в Аруші.

Вилітаємо на Занзібар! Відпочиваємо від сафарі, насолоджуючись блакитною водою Індійського океану і ніжним, ніби пудра, піском на пляжах острова. Тут провів дитинство легендарний співак Фреді Меркьюрі, тому в головному місті острова Стоун-Тауні є його квартира-музей. За пару днів релаксу в тиші і шелесті пальм досягаємо абсолютної гармонії, або пробуємо всі активні розваги - дайвінг, снорклінг, кайтсерфінг або морську рибалку. Також на Занзібарі ми просто зобов'язані спробувати приголомшливі ароматні фрукти і спеції. І навіть прихопити трохи з собою!

На катері вирушаємо у найбільше портове місто Танзанії - Дар-ес-Салам. Зможемо погуляти вуличками, де будівлі в колоніальному стилі поступово обростали африканськими і азійськими елементами, а часом навіть східною мозаїкою ... І несподівано знайти султанський палац. Це місто так часто міняло господарів, що всіх і не згадати!

Летимо додому з фототрофеями і горою вражень!