Румунський weekend

Київський поїзд доставить нас в Солотвино. На велосипедах заїдемо прямо в Євросоюз по невеликому мосту, що об'єднує дві частини регіону Марамуреш.

Румунський Марамуреш і український до 1920 року були одним комітатом в складі Австро-Угорщини і зараз багато в чому залишаються схожі. У Румунії також в селах вікові традиції залишаються частиною повсякденного життя. Але місцеві села відрізняються особливою любов'ю до дерев'яної архітектури. Тут у великій кількості збереглися старовинні дерев'яні церкви з високими шпилями, будинки з покриттям "дранки", різьблені ворота і віконниці. І фішка першого дня буде теж з дерева. Це, мабуть, найяскравіший прояв духовної філософії місцевого народу - Веселий цвинтар в селі Сепинци. Місцевий скульптор Іоанн Петраш ще в 1935 році почав висікати хрести для сільського кладовища. Він ставився до смерті легко і вирішив змінити містичний страх на гумор. Виконані ним надгробки зробили кладовище продовженням життя села, увічнивши діяння жителів в гумористичних сценах і дотепних епітафій. Один з найбільш цитованих написів: "Під цим важким хрестом лежить теща. Якби вона пожила ще три дні, то під цим хрестом лежала б не вона, а я ...".

Веломаршрут: 21 км

Сьогодні у нас буде день тотального задоволення крос-кантрі. По долині річки Сепинци ми піднімемося в гори Ігніс. Це те саме катання, про яке ви мріяли. Через сінокісні поля, пахучі ліси, далеко від людей ми будемо кататися серед поки ще не таких високих, але вже скелястих гір, по гірських грунтових дорогах серед панорам, що відкриваються на всі 4 сторони. І зробимо запаморочливий спуск в долину Шугай і далі в Сігету-Мармаіцей. Головних визначних пам'яток в цьому нетуристичному містечку - дві. Стара в'язниця, в якій в роки соціалізму знищували інтелектуальну і політичну еліту Румунії. Зараз на базі тюрми створений музей за типом прибалтійських музеїв окупації. І більш радісний музей-скансен у стилі традиційного села Марамуреш. Повечеряємо в одному з ресторанів національної кухні. Пора спробувати копчену свинячу ковбасу, Балмош (аналог карпатського баноша), свіжі сири з овечого молока.

Веломаршрут 49 км

Сьогодні будемо кататися уздовж річки Тиса, яка відділяє Румунію від України, по мальовничих пагорбах, всіяних скиртами сіна, серед квітучих садів, уздовж гірського ланцюга Природного парку Марамуреш. Ми побачимо маленькі села, в яких збереглися культура і ремесла 100-річної давності. Народні костюми виготовляють вручну і як і раніше носять навіть у будні. У кожному селі є свої видатні майстри-різьбярі по дереву і це окрема розвага - фотографувати різьблені ворота з символічними візерунками на стовпах. Найбільше дерев'яних воріт ми побачимо в селах Ваду Ізеї, Ончести і Бирсан. Як це було протягом сотень років, соціальне життя Марамуреш продовжує обертатися навколо сільської церкви. Місцеві церкви - дерев'яні, унікальні за формою і орнаментацією, з високими дахами і загостреними вузькими шпилями, що характеризується як "готичний стиль Марамуреш". Найвищу дерев'яну церкву Румунії ми побачимо в монастирі Бирсан. До вечора повернемося в Сігету-Мармаіцей для подальшого вивчення місцевих ресторанчиків.

Веломаршрут 78 км

З ранку прокотимося в село Рона де Йош, завершивши цим відвідуванням огляд дерев'яних церков Марамуреш. Місцева церква Різдва відносно молода 18 століття, але вона найкрасивіша і краєвиди від неї відкриваються чарівні. Але не будемо затримуватися, нам треба буде пройти кордон і встигнути на поїзд.

Веломаршрут 26 км