🌋 Сходження на Арарат

Інструктор зустрічає учасників в місті Ван (тут є гарне озеро з монастирем, які ми оглянемо на зворотному шляху). Трансфер відвозить нас в Doğubeyazıt. Дорогою відпочинемо біля каскадних Мурадійських водоспадів. Поселяємося в готель, трохи гуляємо. Увечері — вечеря-знайомство, після якої гід відповість на запитання туристів і розповість про план подорожі. І зупинився ковчег у сьомому місяці, в сімнадцятий день місяця, на горах Араратських. Книга Буття, 8: 4 >> Вірменський народ вірив, що піднятися на Арарат неможливо. Про це оповідає красива легенда: Жив колись біля підніжжя монах Яків. Одного разу в ясну погоду на вершині він побачив ковчег і пристрасно захотів піднятися до нього, щоб доторкнутися до святині. Двічі він робив спроби, але, досягаючи певної висоти, засинав, а прокидався знову біля підніжжя. На третій раз уві сні йому з’явився ангел, котрий пояснив, що його спроби марні — Бог заборонив смертним бачити ковчег. В нагороду за старання він подарував ченцеві шматок дерева з ковчега. Яків приніс божественний дар в село Ахурі, де пізніше в його честь спорудили монастир. На жаль, село і церква були зруйновані під час останнього виверження в 1840 році, проте легенда дійшла до наших днів.

Переїжджаємо в найближче до вулкану поселення Елі (2200м). Вантажимо рюкзаки на мулів і знайомимося з нашими турецькими провідниками, без яких тут ходити заборонено. Починаємо підйом в Табір-1, або базовий (3350м). Перехід складний і необхідний, щоб привести тіло в тонус. Увечері нас чекає смачна автентична вечеря, дбайливо приготована кухарем. Провідники в таких кемпах — народ веселий, розповідають купу смішних історій. Нудно нам не буде 🙂 👣 Перехід 6 км. ⏳ Тривалість 5 годин. ↑ Набір висоти 1135 метрів.

Даємо організму час і можливість звикнути до браку кисню. Зі стежки вже відкриваються перші епічні панорами нагір’я, далеко над нами блищать шапки льодовиків. Піднімаємося в штурмовий табір, перекушуємо, спілкуємося з туристами, хто вже встиг побувати на вершині, і спускаємося до наметів. 👣 5 км. ⏳ 7 год. ↑ / ↓ 850м

Снідаємо, збираємо речі, вантажимо їх на мулів і вирушаємо далі. У штурмовому розбиваємо бівуак і починаємо підготовку спорядження. Інструктор розповість про правила безпеки, перевірить, чи все Ви упакували в рюкзаки, при необхідності — видасть кішки і навчить ними користуватися. Лягаємо спати дуже рано. 👣 2,5 км. ⏳ 6 год. ↑ 850м.

Прокидаємося о 1:00, легенько снідаємо, включаємо ліхтарики і виходимо на останню ділянку стежки. В дорозі зустрінемо світанок і побачимо тінь вулкана до горизонту. Сипуха змінюється величезними каменюками, а під кінець починається льодовик. Годин через 5-6 досягнемо мети. Сильно радіти не вийде — висота закрутить голову 😆. Але обов’язково зробимо переможні фотографії і оглянемося. Навколо і в помині немає настільки ж великих піків, тільки безкраї простори Вірменського нагір’я. У ясну погоду звідси добре видно навіть Єреван! Здається, ніби ми на даху світу. Спускаємося до наметів, їмо, збираємося і починаємо перехід в Табір-1. Перехід буде складним — по крутих схилах із значним скиданням висоти, так що будьте до цього готові. У кемпі гірська хвороба трохи відпустить і ми зможемо відсвяткувати, відпочити, виспатися. 👣 5 км. ⏳ ~ 10 год. ↑ 965м. ↓ 1800м.

Спускаємося в село Елі і трансфер відвозить нас в цивілізацію. Теплий душ, готель, ресторан…)) Поїдемо на екскурсію в стародавню фортецю Баязет і оглянемо палац Ісхак-Паші. А далі нас чекає відвідування Ноєвого ковчега. Він знаходиться біля кордону з Іраном і став місцем паломництва християн. Увечері організуємо гулянку, скуштуємо місцеві делікатеси, поділимося враженнями, обміняємося контактами і фотографіями. 👣 6 км. ↓ 1150м

Їдемо в Ван, залишаємо речі в готелі і йдемо розслаблятися на озеро, велике і красиве. Воно знаходиться майже на такій же висоті, як знаменитий Іссик-Куль в Киргизстані . Ван практично нічим не відрізняється від моря: величезних розмірів, кришталево-чисте і солоне. Поплавати там одне задоволення! На озері є острів Ахтамар, де стоїть вірменська святиня — Кафедральна церква Святого Хреста. Обов’язково орендуємо катер і попливемо на цікаву екскурсію. На берегах озера живуть переважно вірмени. У них купимо смачну свіжу рибу, яку вони тут же на місці готують. Одним словом, сьогодні відпочинемо по-максимуму 🙂

На жаль, прийшла пора прощатися. Вирушаємо в аеропорт, де наші дороги розійдуться. Але дружбу, що виникла в горах, не зруйнують роки і кілометри. Ми назавжди запам’ятаємо нашу пригоду і компанію, що розділила його з нами.