Словаччина: гори, замки та печери

Збираємося на залізничному вокзалі в Ужгороді. Сідаємо в орендований автобус та їдемо до Словаччини. Переїзд займе приблизно 3 години з врахуванням переходу кордону. По дорозі заїдемо на обід в придорожній пансіон, вперше спробуємо часникову поливку та випряжений сир.

Група "спорт" тут вивантажує свої велосипеди і далі їде вже на них через мальовничу розщелину Задільської долини. Підйом цілковито компенсується красою - скельними стрімчаками, печерами та водоспадами посеред зеленого лісу.

Група "релакс" добирається на автобусі до готелю, заселяється і також виїжджає на маршрут. Якщо будемо мати настрій, можемо також заїхати до Красногірського замку, який мальовничо виділяється на фоні всієї долини і потребує деяких зусиль, щоб до нього піднятися.

Обидві групи зустрічаються за вечерею в кафе селища Красна гірка, після чого вже всі разом їдуть до готелю

Ми опинилися посеред Національного парку Словацький Карст, печери котрого внесені до світової спадщини Юнеско. Сьогодні ми відвідаємо 2 з них. Перша печера, зі смішною назвою Гомбосецка, відома унікальними голкастими сталактитами, котрі при діаметрі січення 3 міліметри досягають трьох метрів у довжину!

Красногірська печера відома величезним сталагмітом - висотою 34 метри!

Після сніданку виїжджаємо на маршрут до першої печери. Є така легенда, що Гомбосецьку печеру відкрили троє вірних друзів-спелеологів, а зараз вона електрифікована і не потребує спеціального спорядження для відвідування. Після виходу з печери групи розділяються. Група "спорт" їде в гори, проїхатися вздовж кордону з Угорщиною. Група "релакс" по долині їде до міста Рожнява, там обідає та гуляє по центру міста. Ближче до вечора ми зустрінемося, щоб недалеко від нашого селища відвідати другу печеру. Перед екскурсією до Красногірської печери потрібно одягтися в комбінезони та надягнути ліхтарик. Маршрут проходить по підземному потічку, над яким прокладений вузенький дерев'яний місточок. Декілька разів доведеться підніматися крутими металевими сходами і траверсувати підземні озера на мотузках. Це дуже захоплююче!

Сьогодні ми потрапимо до Словацького Раю - такою є офіційна назва чергового національного парку. Наш шлях пролягає по чудовій асфальтовій дорозі, яка огортає невисокі зелені гірки, повз маленькі іграшкові містечка, в яких так приємно затриматися на обід, щоб скуштувати щось зі словацької кухні. Ми також заїдемо до розкішної полювальницької резиденції Бетляр. Після екскурсії розділимося на дві групи. "Спорт" проїде вище в горах, а "релакс" піде через перевал з епічною назвою "Копец". Заночуємо в селі Дединкі на березі прекрасного озера.

Сьогодні в наших планах ще одна печера і знову унікальна - Добшинська льодова. Геологічна будова печери така, що холодне повітря накопичується на її дні, потрапляючи до своєрідної пастки. Через це температура тут ніколи не підіймається вище нуля навіть влітку. За тисячоліття існування печери лід накопичився в ній у величезних кількостях, створивши справжній льодовий палац. Колись всередині печери тренувалися словацькі хокеїсти, а зараз вона віднесена у спадок Юнеско.

"Релакс" доїжджає до печери по асфальту, а "спорт" - по грунтовим доріжкам повз гори. Після льодяних залів Добшини об'єднуємося для зігріваючого веломаршруту через ущелини, долини та перевали Словацького Раю до найбільш заповідних місцин національного парку.

Родзинкою Словацького Раю є мальовничі ущелини. Потрібно сказати, що словаки доклали немало зусиль, щоб примирити людей та природу, обмеживши їх від надмірного впливу одне на одного. Усі доріжки в парку ретельно промарковані і добре обладнані. Над потічками, що стікають по вузькому дну розщелин, прокладені дерев'яні містки, до водоспадів здіймаються приставні сходи, а над обривами висять металеві платформи. Сьогоднішній день повністю присвячений пішим прогулянкам в нетрях Словацького Раю.

Ми полишаємо Словацький Рай, але це не буде приводом для суму - на горизонті вже видно снігові вершини Високих Татр. Насправді Високі Татри не такі вже й високі, найвища їхня вершина, Герлахівський Штит досягає 2655 метрів - не бозна які висоти. Але недарма їх називають найменшими великими горами. Тут ви знайдете усі елементи ландшафту, притаманні великим горам: альпійські луки та високогірні озера, прямовисні скельні стіни та гострі піки, вкриті снігом до середини червня.

Виїжджаємо на маршрут усі разом. Пообідаємо в Попраді. В історичному центрі міста приємно погуляти, посидіти в кафешках, закупитися в туристичних та велосипедних магазинах. Після Попраду можна буде сісти на "гірський трамвайчик", а можна решту 11 км проїхати своїм ходом, оглядаючи Татри, що стають все ближчими.

Сьогоднішній день ми повністю присвятимо трекінгу у Високих Татрах. Маршрут можна зробити як прогулянковим, рекреаційним, так і спортивним з серйозними перепадами висоти і переходом через відвісні стіни по ланцюгах - на щастя усі траси добре промарковані і доступні за один день.

Сьогодні день насичений катанням та культурними пам'ятками. На нас чекає спуск з Високих Татр, феншуйна дорога в передгір'ях та обід у середньовічному містечку Кежмарок, центр якого належить до списків культурної спадщини Юнеско. Тут ми також відвідаємо місцевий замок та дізнаємося історію, як в давні часи жінок карали за пристрасть до гірських походів.

Зранку розділяємося на дві групи. "Релакс" спускається до середньовічного містечка Левоча, насолоджується сніданком у місцевій цукерні і милується старим містом з дивовижною архітектурою, після чого не поспішаючи доїжджає до фінальної точки маршруту, на шляху прикупивши фермерських сирів у спеціальному магазинчику. "Спорт" здіймається на Маріанську гору, звідки нам відкриється приголомшлива панорама довколишньої природи. На вершині розміщений неоготичний храм, присвячений Діві Марії - це найпопулярніше місце паломництва у Словаччині.

Далі шлях пролягає повз невеличкі селища і 2 перевали в Спишському підградді, де групи об'єднуються. Тут на нас чекає справжня родзинка - Спишський град. Ця фортеця ХІІ століття є однією з найбільших у Європі, і чи треба нагадувати, що вона належить до спадщини Юнеско? На фоні замку розміщена Спишська Капітула - резиденція єпископів. На ночівлю зупинимося у підніжжі замку. Святкову вечерю влаштуємо у місцевому ресторані.

Після сніданку завантажуємося в автобус, кинувши прощальний погляд на Спишський Град. В Ужгороді сідаємо на потяг.