Великий похід по Болівії | Анди, Тітікака, солончак Уюні

Прилітаємо в столицю, зустрічаємося в хостелі біля головного автовокзалу. Після обіду йдемо на екскурсію. Ла-Пас (3700м) — велике та цікаве місто, в ньому живе понад мільйон людей. Розкинулося посеред гір в кратері сплячого вулкану і має статус найбільш високогірної столиці світу. Одним з найпопулярніших видів транспорту тут вважається фунікулер, ввечері він нас довезе до оглядової тераси над містом, де ми помилуємося заходом сонця.

Пакуємо рюкзаки і починаємо першу частину гірського треккінгу в Болівії — похід по знаменитій стежці інків Ель-Чоро (El Choro). Вона настільки ж красива і небезпечна, як перуанська Inca Trail, але більш дика і безлюдна. Піднімаємося на перевал Ла Кумбре (4700м), а далі стежка йде тільки вниз. На узбіччях видніються руїни древніх споруд. Нас чекає справжня похідно-романтична ночівля — розіб'ємо табір посеред джунглів.
👣 Треккінг 17 км; спуск ↓ 2000м.

Ель-Чоро перетинає всі кліматичні зони планети. Вирушаючи в похід в Болівії, треба бути до цього готовим. Ель Чоро петляє вологими тропічними джунглями і наближається до Амазонки. Круті, суцільно вкриті густою зеленню схили стіною обступають нас, з гігантських дерев звисають товсті ліани, а ліс кишить тваринами і птахами. На ніч розташовуємося в кемпінгу біля стежки.
👣 8 км; ↓ 600м.

Стежка спускається нижче, навколо стає жарко і задушливо, але природа з лишком компенсує ці незручності буйством рослин, квітів і гігантських метеликів. Ель-Чоро приводить нас до села, звідки ходять автобуси. Сідаємо в один з них і їдемо в Короіко — мальовниче містечко, чиї околиці заросли плантаціями кави і екзотичних цитрусових. Звідси в Ла-Пас веде відома грунтовка Каміно-дель-Муерте (Camino del Muerte, «Дорога Смерті»).
👣 15 км; ↓ 1000м.

Снідаємо, йдемо на вокзал і сідаємо на рейсовий автобус до Копакабани (Copacabana). Це містечко з 6000 населення лежить на березі Тітікаки і красиве вже саме по собі, але нас цікавить озеро. Titicaca — найбільша прісна водойма в Південній Америці і найбільш високогірне судноплавне озеро на планеті. Інки вважали, що саме тут зародилося життя і цивілізація, а на острові Сонця, якщо вірити переказам, зародилося їх головне божество — Віракоча. Саме до легендарного острова (Isla del Sol) ми і вирушимо на катері, погуляємо сакральними місцями і оглянемо руїни стародавнього інкського міста Чінкана з храмами на честь Віракочі. З острова попливемо до сусіднього Ісла де Луна (Isla de la Luna), де залишилися руїни Храму Незайманих. Пливемо назад на Ісла дель Соль, милуючись заходом сонця над Тітікакою і видами навколишніх гір.

Вранці збираємо речі і починаємо треккінг по Ісла дель Соль. Цей острів дуже мальовничий і весь просочений самобутньою культурою та історією. Представники племені Аймара по нині ростять традиційні культури інків — кіноа, оку і маїс на маленьких терасах, якими поцяткований ландшафт. Ми перетинаємо острів в північному напрямку, де чекаємо моторку в Копакабану. У містечку орендуємо джипи, які підвезуть нас до підніжжя хребта Кордильєра Реаль (Cordillera Real). На місці будемо після заходу сонця, а заночуємо біля лагуни Котія (4000м н.р.м.).

Уранці за сніданком милуємося краєвидами грізних і прекрасних Анд, адже наш похід в Болівії вступає в свою гірську фазу. Нам треба здолати перевал Янчалані (4890м), звідки нам відкриються чудові пейзажі. Анди — неймовірні!

Хоча перехід непростий, але йдемо без рюкзаків — наймемо мулів, і вони довезуть наші речі. З усіх боків нас обступають високі гори, а пік Уайна Потосі манить своєю неприступністю. Спускаємося до о. Сістані (Laguna Sistana), біля якого розіб'ємо табір.

👣 16 км; ↑ 950м, ↓ 700м.

Похід в Болівії триває. Стежка в'ється уздовж кряжа Кордильєра Реаль, огинає берега озера Юрі Кота і призводить нас в край воістину екстремально високих і диких гір — район Кондорірі. Починаємо підйом на Пік Австрії (5342м) і милуємося приголомшливою панорамою засніжених Анд.

Спускаємося до базового бівуак Кондорірі на березі о. Харі Кота, де знайдемо місце для сьогоднішнього ночівлі.

👣 10 км; ↑↓ 1000м.

Транспорт забирає нас із табору в столицю. Відпочиваємо після треккінгу, відвідуємо музеї, ходимо в ресторани і на ринки з сувенірами.

Відпочиваємо від гірських стежок і присвячуємо час екскурсіям.

Їдемо в Тіуанако — загадкову столицю тіуанакської культури, що процвітала на березі Тітікаки в XV-XII ст. до нашої ери. Цей комплекс вміщає більше загадок для археологів, ніж всі інші пам'ятки Болівії, разом узяті. Вдосталь поблукавши між руїнами, що стали мовчазними свідками розквіту і занепаду стародавніх імперій, повертаємося в Ла-Пас. Всього в 11км від міста знаходиться ще одне дивовижне місце — «Місячна долина» (Valle de la Luna). Століттями дощі і суворі вітри створювали химерні обриси Місячної долини. Цей лабіринт каньйонів, кратерів і ущелин змушує сумніватися, що ми ще на Землі... Після такої несподіваної висадки на Місяць повертаємося в хостел і відпочиваємо.

Збираємо речі і сідаємо в транспорт до Уюні (Uyuni, 3670м) Раніше селище було шахтарським, а зараз виключно туристичне. Тут на три дні беремо на прокат джипи і вирушаємо в турне по солончаку Salar de Uyun. Плато Альтіплано, де розташований солончак, цікаве саме по собі — тут кришталево чисте повітря і найяскравіше зоряне нічне небо на планеті. Сьогодні ми відвідаємо гротескне Кладовище локомотивів, покинутих серед мертвої пустелі після закриття місцевих шахт.

Солончак колись був дном солоного озера, яке випарувалося, залишивши шар солі потужністю до 8-ми метрів. Коли йдуть дощі і сіль ховається під плівкою води, виходить найбільше дзеркало планети. У ньому відбиваються всі кольори і дрібні деталі, а грань між вічністю небес і землею стирається в прямому сенсі слова.

Увечері їдемо до одинокої скелі посеред солончака, так званого Острова Риби (Isla Del Pescado). На каменях ростуть гігантські кактуси, створюючи незабутній контраст з білою, сліпучою пустелею довкола. Ночівля буде виключно цікава: місцеві будують невеликі готелі з соляної цегли.

Їдемо в долину Соль-де-Маньяна, де нас чекають гейзери, термальні джерела і вулкани. Обов'язково викупаємося в цих природних джакузі)

Тваринний світ зачарує кожного — зграї рожевих фламінго вражають уяву, а дрібні звірки віскачі з сімейства шиншилових дозволяють себе навіть годувати. На ніч розташуємося в притулку.

Ще вночі рушаємо до гейзерів. Наша мета — зустріти біля них сонце і подивитися, як промені грають у вирах води. Розслабимося в гарячих термальних джерелах з природними бульбашками)

Обсихаємо і їдемо на берег знаменитої Лагуна-Колорадо, де мешкає величезна популяція фламінго Джеймса. Унікальності картині надає і колір води в лагуні — мінеральні речовини і мільярди мікроскопічних бурих водоростей фарбують озеро в насичені відтінки червоного, оранжевого, рожевого. Неможливо уявити собі похід в Болівії без цієї приголомшливої долини! Їдемо ще трохи по Альтиплано, поки не побачимо кордон Чилі, потім розвертається і повертаємося в Уюні. Увечері сідаємо в трансфер до Потосі.

Потосі — найбільший в Південній півкулі цент видобутку срібла. Спускаємося в підземелля, спостерігаємо за роботою старателів і випробовуємо удачу — а раптом комусь посміхнеться знайти справжній самородок?) Шахтарі срібних копалень вірять в підземних богів і намагаються їх задобрити подарунками. Оглянувши моторошні вівтарі, вибираємося на поверхню. Після гарячого душу вирушаємо на прогулянку містом.

Вранці прибуваємо в Ла-Пас, звідки наші шляхи розійдуться по різних містах і країнах. Але Болівію забути неможливо, і частка її містики, краси та спокою назавжди залишиться з нами і зв'яже нас міцними узами дружби.

Сходження на Уайна Потосі не входить в основну програму цього туру і наш інструктор не буде супроводжувати туристів на вершину. Але ми допоможемо повністю організувати це сходження для Вас після основної програми, проконсультуємо по спорядженню, домовимося з місцевими гідами.

Підбираємо необхідне альп-спорядження і сідаємо на джипи, які відвезуть нас в базовий табір. Піднімаємося до штурмового табору (Campo Alto, 5150м). Зупиняємося в одному з маленьких притулків, відпускаємо погоничів з мулами і йдемо на заняття з альппідготовки. Тут нам покажуть і розкажуть, як штурмувати вершину, навчать йти у зв'язці, користуватися кішками, льодорубами й іншим спорядженням. Увечері відпочиваємо, готуємося до завтрашнього сходження на шеститисячник, милуємося краєвидами з висоти, куди долітає мало який птах... Вставати треба серед ночі, тому рано лягаємо спати.

👣 9 км; ↑↓ 500м. Фото зроблені в штурмовому таборі

Штурм починається о 1:00 ночі. Швидко перекушуємо, одягаємося і виходимо назустріч вершині.

Йдемо не поспішаючи, в зв'язках, і через 4-5 годин досягаємо мети: побачимо перші промені сонця на висоті понад 6000м — гідна винагорода за подоланий шлях!

Спускаємося до табору, збираємо речі і повертаємося в базовий табір, де сідаємо на автобус до столиці Болівії. У хостелі нас чекає теплий душ, м'яке ліжко, а для особливо бадьорих — екскурсія нічним містом.