Базовий табір Евересту

У більшості випадків, найбільш дешевий спосіб потрапити в Непал - летіти авіакомпаніями AirArabia або FlyDubai з пересадкою в ОАЕ. У них є рейси з Києва та інших великих міст. Ціна - близько 500 доларів (туди і назад). Єдиний недолік - довге стикування. Зазвичай доводиться чекати в аеропорту Дубаї або Шарджі цілу ніч. Щоб комфортно відпочити в залі очікування, можна взяти з собою спальник і легкий килимок (на треку він не знадобиться).

Ще 5 годин польоту і ви в Катманду. Прямо в аеропорту заповнюєте візову анкету та купуєте візу на 2 тижні (25 доларів + 1 фотографія). Має сенс тут же в аеропорту купити непальську SIM карту (приблизно $ 10). На треку до Базового табору Евересту цілком пристойне покриття, і навіть працює мобільний інтернет. Покінчивши з усіма справами в аеропорту, беріть таксі до готелю - ми забронюємо його заздалегідь і вишлемо вам докладну інструкцію по добирання.

Ми заздалегідь забронюємо готель в Катманду і надішлемо вам докладну інструкцію по добирання туди (на таксі). У готелі вас чекатиме інструктор, який перевірить наявність необхідного спорядження і за можливості допоможе докупити відсутнє (в Катманду дуже багато цікавої снаряги).

Увечері загальний збір групи в ресторані, обговорення планів на завтра. Ранній відбій.

Відразу після сніданку виїжджаємо в аеропорт. До речі, зайві речі можна залишити на зберігання в готелі. В аеропорту нас чекає найважливіший процес - зважування багажу. Оскільки в Лукла літають зовсім крихітні літачки, то і норми на провезення багажу досить жорсткі - 10 кг (основний) + 5 кг (ручна поклажа).

Пройшовши реєстрацію, йдемо в зал очікування молитися богам удачі. Квитки в Лукла будуть замовлені мало не за місяць до походу. Але це мало що значить. На практиці все буде залежати від погоди - Луклу часто затягує хмарами і тоді польоти припиняють.

Всього півгодини потрібно, щоб долетіти з Катманду в Лукла, але тим цікавіше бачити, як змінюється все навколо. Натовпи носіїв, чорні від гірської засмаги альпіністи, каравани яків і звичайно той самий, страшна, посадкова смуга упирається кінцями в скелю і прірву.

У Лукла (висота 2800 м) нас будуть зустрічати наші шерпи-носії (як мінімум один на групу). Ми віддамо їм частину багажу, перепакуємо інше, пообідаємо і рушимо в дорогу. Наша мета на сьогодні - село Пакдінг (висота 2652 м). До неї веде широка мощена стежка, оточена рисовими терасами і колоритними непальськими халупами.

Час в дорозі - 4 години, спуск - 200 м.

Йдемо вгору за течією річки Дудх Кола, кілька разів переходимо з берега на берег по підвісних мостах. Через пару годин після старту, в селищі Монджой, проходимо головні ворота нацпарку Сагарматха (непалське ім'я Евересту). Інструктор оформляє пропуски на всіх членів групи. Обід.

Головна пригода сьогоднішнього дня - затяжний підйом перед Намче-Базаром. З незвички буде важкувато, але ви впораєтеся. Йдемо через хвойний ліс, де частенько можна побачити непальських фазанів. В кінці підйому ще один пропускний пункт.

Нарешті приходимо в Намче Базар (висота 3440 м). Це величезне селище з безліччю готелів, магазинів і ресторанів. Це ваш останній шанс зрозуміти, що у вас обмаль теплих речей (вечорами тут уже відчутно холодно) і докупити відсутню снарягу.

Час в дорозі - 6 годин, набір висоти - 1000 м, спуск - 100 м.

Наші речі залишаються в Намче-Базарі, а ми на цілий день йдемо в радіалку. Наше завдання - адаптуватися до висоти. А для цього треба рухатися.

Щоб вийти з розташованого в величезному "цирку" Намче на потрібне нам плато, потрібно подолати підйом в кілька сот метрів. І тут багато хто з вас вперше відчують, що кисню вже не вистачає - слабкість в ногах і шум у голові стають помітні як тільки ти намагаєшся йти вгору. Йдемо нарочито повільно, багато дихаємо і фотографуємо. Робимо зупинку на вертолітному майданчику дорогого "японського" готелю.

Перевалюємо через гряду мальовничих пагорбів з видом на Ама Даблам і приходимо в тихе село Кумджунг (3780 м). Дивимося найдовшу в Непалі молитовну стіну "мані", обідаємо в одному з притулків, неспішно пробираємося крізь кам'яний лабіринт до буддійської гомпи. У цьому маленькому монастирі, в смішному залізному ящику, зберігається скальп снігової людини.

Якщо дозволить погода, то після монастиря ліземо на сусідній схил, щоб набрати ще 200 метрів висоти. Акліматизація вимагає терпіння і наполегливості.

На зворотному шляху в Намче проходимо ферму, де розводять яків. Смішні волохаті телята відмінно доповнюють ідилічну сільську пастораль. Вниз йдеться зовсім легко ... Проходимо злітну смугу Сянгбоче, на відміну від Лукла призначену виключно для доставки вантажів. Саме звідси стартують в базовий табір Евересту каравани яків, навантажені кисневими балонами, їжею, паливом і іншим експедиційним скарбом. Повертаємося в Намче Базар. Час в дорозі - 8 годин, набір висоти - 600 м, спуск - 600 м.

Час в дорозі - 8 годин, набір висоти - 600 м, спуск - 600 м.

Відразу за Намче-Базаром починається стежка неймовірної краси. Це траверс з незначними перепадами висоти і шикарними видами. Праворуч від нас сяють снігами шеститисячник Тамсерку і Ама Даблам. А в гарну погоду, далеко попереду, можна розгледіти вершину Евересту (зовсім маленький шматочок).

Обідаємо в селі Пхункі Тенга, проходимо черговий підвісний міст і після армійського КПП починаємо грандіозний 600-метровий підйом до селища Тенгбоче. Буде жарко і весело (не переїдайте за обідом).

Ті, що вижили після виснажливого набору висоти, збираються в Тенгбоче, в ресторанчику біля воріт знаменитого буддійського монастиря - найбільшого в регіоні. Коли ми остигнемо (замерзнемо, одягнемось, поп'ємо чайку і нарешті дочекаємося відсталих), то підемо всередину головного храму на екскурсію. Якщо пощастить, то ми зможемо подивитися, як тут проходить служба або малюють пісочну мандалу.

Від монастиря до нашого нічлігу всього 30 хвилин неважкого спуску. Зупиняємося в селі Дебоче (3710 м).

Час в дорозі - 6 годин, набір висоти - 800 м, спуск - 400 м.

Вранці минаємо залишки зруйнованого моста і знову перетинаємо річку. Тут у неї вже інше ім'я - Імджа Кхола (а наша Дудх Коси згорнула до озер Гокіо). Але суть від цього не змінюється - ми йдемо вгору за течією, до грандіозного льодовика Кхумбу (до нього ще 2 дні). Відразу за мостом починається підйом, а відразу за підйомом село Пангбоче, де ми сьогодні ночуємо. Так, ми прийдемо до місця ночівлі дуже рано, але розслаблятися ще рано - попереду довга акліматизаційна радіалка в базовий табір Ама-Даблам (4500 м).

Швидко обідаємо (хоча це більше схоже на другий сніданок), заправляємо термоси і висуваємося в радіалку. Для цього знову перетинаємо річку трохи вище Пангбоче і починаємо затяжний підйом до пастуших стоянок Рала Кхарка і Лхабарма (приблизно 4200 м). Якщо дозволить час і самопочуття, то набираємо ще 300 метрів висоти і приходимо до базового табору Ама-Даблам (4500 м). До вечора повертаємося в Пангбоче. Обов'язково беремо з собою ліхтарики і теплий одяг. Вся Радіалка займе від 4 до 7 годин часу.

Час в дорозі: 5-8 годин, набір висоти - 800 м, спуск - 100 м.

Біля злиття річок Імджа Кхола і Кхумбу Кхола проходимо міст і починаємо підйом до місця сьогоднішньої ночівлі - селищу Дінгбоче (4360 м). Заселяємося в лодж, обідаємо, залишаємо замовлення на вечерю і висуваємося в вечірню радіалку по відрогу сусідній гірки Нагартсанг (5551 м). Було б непогано доповзти до проміжної вершини на позначці 5000 м, але це не настільки принципово.

Час в дорозі - 5 годин, набір висоти - 600 м, спуск - 100 м.

Ми досягли дуже важливої висоти і, перш ніж продовжити її нарощувати, ми повинні дати організму час для адаптації. Тому сьогодні ми як би залишимося на вже "завойованій" висоті і будемо знову ночувати в Дінгбоче (4360 м). А щоб зайняти чимось день, підемо в радіалку в село Чукунг (4750 м), примостилося біля підніжжя льодовика Лхотзе (це на пів-шляху до Айленд-піку). Якщо цього виявиться замало, то після обіду можна буде злегка піднятися по стежці провідній на вершину Чукунг Рі (5559 м) або прогулятися ще трохи по долині в сторону базового табору Айленд-піку.

Час в дорозі - 9 годин, набір висоти - 600 м, спуск - 600 м.

За Дінгбоче ми піднімаємося на невелике плато і пару годин йдемо траверсом по неважкій стежці з панорамними видами. У села Дугла (вона складається аж з трьох будинків) злегка перекушуємо і готуємося до набору висоти. Нам належить піднятися на 300 метрів (уявіть собі ці масштаби), щоб піднятися на передній край моренного вала льодовика Кхумбу.

На перевалі Тхокла розташований меморіал загиблим альпіністам - численні кам'яні тури, молитовні прапорці лунгта і пам'ятні таблички. Зазвичай по той бік перевалу земля вже покрита снігом, тому тут ми зробимо привал, щоб перевзутися в черевики. Адже до цього ми йшли переважно по сухих ґрунтових стежках, де спокійно можна було ходити в кросівках.

Ще приблизно годину ходьби і ми в селищі Лобуче (4940 м). Заселяємося в лодж, поповнюємо запаси чаю в термосах і йдемо в вечірню радіалку. Як завжди, щоб добре спати вночі потрібно не лінуватися, а набрати 200-300 метрів. Зазвичай йдемо на відроги гори Лобуче Східний (6119 м), проте в разі негоди можемо вибрати більш короткий маршрут і сходити на моренний гребінь.

Ми вже досягли тієї висоти, коли практично всі гарантовано відчують наслідки нестачі кисню. Пропадає апетит, болить голова, не слухаються ноги, вистрибує з грудей серце. Організм украй уразливий і легко "чіпляє" будь-які болячки. Наступні 2 дні (і 2 ночі) треба бути дуже уважними до свого самопочуття і про все розповідати інструктору.

Час в дорозі - 5 годин, набір висоти - 800 м, спуск - 200 м.

Починається один з найважчих днів подорожі. Стежка до базового табору Евересту як і раніше широка і полога, але ватяні ноги ледве повзуть. Хочеться сісти на теплий камінь і не ворушитися ... Продовжуємо повзти по кам'яному хаосу уздовж льодовика Кхумбу.

Ще до полудня приходимо в Горак Шеп (5170 м), селимося в притулок і обідаємо. Якщо небо чисте, то тут же збираємо рюкзаки для кульмінаційної радіалки. Нагорі буде дуже холодно і вітряно - щоб спокійно посидіти на вершині, вам знадобиться весь теплий одяг (рукавиці!).

Ми йдемо на гору Кала-Патхар (5550 м). Звідси вона виглядає абсолютно несолідно - такий собі чорний горбок на тлі величного семитисячника Пуморі. Але не чекайте легкої перемоги - дорога до вершини розтягнеться в кілька годин нескінченної боротьби зі своєю слабкістю.

Знаєте, навіщо ми сюди залізли? Кала-Патхар - це оглядовий майданчик - звідси чудово видно і Еверест (нарешті!) і нескінченні простори льодовика з ледве помітними наметами базового табору. Сидимо, п'ємо чайок і думаємо про сенс життя.

Витративши запаси тепла в організмі, починаємо спуск в Горак-Шеп. Завтра ранній підйом і дуже довгий день - треба спробувати поспати (не у всіх це вийде).

Час в дорозі - 3 години, набір висоти - 300 м.

Йдемо в радіалку в Базовий табір. Стартуємо дуже рано, з першими променями сонця. Перш ніж вийти, пакуємо рюкзаки і звільняємо кімнати - до полудня сюди прийде нова хвиля бажаючих побачити Еверест, а ми можемо і не встигнути повернутися до цього моменту.

Хоча набір висоти тут набагато менше, ніж в вилазці на Кала-Патхар, але йти все одно дуже важко. Холодне ранкове повітря обпікає легені - краще дихати через шарф, Баффі або неопренову маску. Спочатку ми пару годин скачемо по морені, а потім і зовсім спускаємося на льодовик.

Базовий табір - досить розпливчасте поняття. Далеко не завжди тут натовпи альпіністів і сотні наметів. Але незалежно від їх наявності, тут є чим зайнятися і що подивитися (я маю на увазі шикарний льодовик). Нагулявшись, йдемо назад в Горак Шеп, снідаємо і готуємося до старту.

Наше завдання - максимально скинути висоту, добігти за сьогодні до Феріча (це поруч з уже знайомим вам Дінгбоче). Дивно, але вниз ноги йдуть дуже навіть жваво. Обідаємо в Дуглі (4620 м). Від великої кількості кисню знову прокидається апетит :)

Йдемо по широкій долині уздовж річки Лобуче Кхола. Прямо по курсу знову гора Ама-Даблам і, чесно кажучи, в західних променях сонця вона виглядає нітрохи не гірше Евересту. Проходимо пасовища, де відгодовують смішних, волохатих телят яків. Уже в сутінках, порядком утомлені, ввалюємося в Феріча (4270 м).

Час в дорозі - 12 годин, набір висоти - 200 м, спуск - 900 м.

Продовжуємо спуск. Після кількох днів кам'яно-крижаного пекла вкрай приємно бачити дерева і бліду гімалайську травичку. У нас є два варіанти шляху - по знайомій стежці через Тенгбоче або по новому, трохи більш довгому і видовищному маршруту через Пхортсе. І звичайно, обидва маршрути не тільки прекрасні, але і втомливої довжини, проскочити не вийде :)

Ми вже в тих краях, які вечорами повністю затягує хмарами і другу половину дня ми будемо йти "по приладах". Але навіть занурившись в непроглядний туман, корисно озиратися по сторонах. У таку погоду дикі кози часто пасуться буквально за крок від стежки.

У Намче-Базарі починаємо наводити довідки про погоду в Лукла, інструктор зв'язується з авіакомпанією і підтверджує бронь.

Час в дорозі - 9 годин, набір висоти - 300 м, спуск - 1000 м.

Спускаємося в зону лісу. Тут незвично тепло і киснево :) В той же час, через високий темп і постійного маневрування серед яків і туристів, що плентаються відчувається дика втома. Йдемо, йдемо і знову йдемо (знову прийшов час для легких кросівок).

Після приходу в Лукла ще раз підтверджуємо зворотні квитки на літак, дізнаємося метеозведення і лише після цього розслабляємося.

Час в дорозі - 8 годин, набір висоти - 300 м, спуск - 1000 м.

З самого ранку сидимо на аеродромі і вартуємо свій рейс. Якщо пощастить з погодою, відлітаємо в Катманду і вже через півгодини обливаємося потом в незвично гарячому і галасливому місті. Якщо не пощастить, перебронюємо квитки на завтрашній рейс. Добре, що у нас є цілий день в запасі (завтра).

Якщо зосередитися (раніше прокинутися) і пересуватися на таксі, то всі основні визначні пам'ятки Катманду можна подивитися за один день. Зазвичай порядок огляду такий: вранці індуїстський храмовий комплекс Пашупатинатх (святі-садху, крематорій біля річки, Шива-бик), потім величезна буддійська ступа Боднатх, переїзд на інший кінець міста і підйом на оглядовий пагорб Сваямбунатх (Мавпячий храм). Під завісу відвідуємо королівську площу Дурбар, де живе дівчинка-богиня Кумарі.

Зазвичай порядок огляду такий: вранці індуїстський храмовий комплекс Пашупатинатх (святі-садху, крематорій біля річки, Шива-бик), потім величезна буддійська ступа Боднатх, переїзд на інший кінець міста і підйом на оглядовий пагорб Сваямбунатх (Мавпячий храм). Під завісу відвідуємо королівську площу Дурбар, де живе дівчинка-богиня Кумарі.