Базовий табір Аннапурни

Офіційно збір групи буде вже в Непалі (в Катманду), але насправді учасники треку починають об'єднуватися набагато раніше - на етапі покупки авіаквитків. Порівняно дешеві (500-600 доларів за квиток в обидві сторони) і цілком комфортні варіанти перельоту в Непал пропонують авіакомпанії AirArabia і FlyDubai з Об'єднаних Арабських Еміратів. Вони літають з Києва та багатьох інших міст. Але зазвичай щоденні рейси є тільки зі столиць. З інших міст графік польотів менш щільний, тому можливо вам буде зручно прилетіти в Непал на кілька днів раніше. Це абсолютно не проблема - ми замовимо вам готель, прогуляєтесь по місту, подивитесь пам'ятки.

Характерна особливість згаданих перельотів в Непал це дуже довге стикування в ОАЕ. Вам належить провести в аеропорту Шарджа (AirArabia) або Дубая (FlyDubai) від 1 до 13 годин (тобто всю ніч) в очікуванні літака до Катманду. Можна вийти в місто, якщо у вас багато часу, можна заночувати в готелі аеропорту - але ціни кусаються. Більшість учасників походу воліють спільно ночувати в залі очікування аеропорту. Для більш комфортного відпочинку має сенс взяти в ручну поклажу (тобто в салон літака) спальник і килимок або плівку, щоб постелити на підлогу. Можна поїсти в фастфудах або доїдати взяті з дому бутерброди (в літаку годують за додаткову плату).

Після прильоту в Катманду, ви прямо в аеропорту купуєте туристичну візу (близько 25 доларів за 15 днів, але вона змінюється) і на таксі їдете в заздалегідь заброньований нами готель в Тамеле (туристичний квартал Катманду). Там вас зустріне інструктор - зазвичай він прилітає на день раніше, щоб оформити перепустки в національний парк Annapurna Conservation Area для всієї групи. Розташувавшись в готелі, має сенс показати інструктору своє спорядження і проконсультуватися щодо орієнтації в місті. Після цього можна погуляти по Катманду, при необхідності докупити спорядження, почати знайомитися з непальською кухнею і скоріше відправитися спати - завтра рано вставати.

Встаємо дуже рано, так щоб не пізніше 6 ранку виїхати в Покхару (на замовному мікроавтобусі або на автобусі, залежно від розміру групи). Значну частину сьогоднішнього дня ми проведемо в дорозі (7-8 годин). Це трохи втомлює, зате пізнавально. За вікном миготять спочатку нетрі околиць Катманду, потім смарагдові джунглі і нескінченні тераси рисових полів. Згодом все частіше нам буде відкриватися вид на білосніжний масив Аннапурни. Вузька дорога петляє над самою прірвою, спочатку це трохи турбує, але вже через декілька годин серпантин починає заколисувати. Щоб краще спалося, ми зробимо зупинку біля придорожнього ресторанчика і поснідаємо.

Прибувши в Покхару, ми швиденько кидаємо речі в готелі на Лейксайд, оперативно обідаємо і бігом на озеро. Покхара, це таке дивовижне місце, де кожен новоприбулий зобов'язаний покататися на човнику по озеру Фева, заодно відвідавши індуїстський храм на озері, а потім піднятися на пагорб до Ступи Миру. Від видів, що відкриваються з вершини, в душі і правда настає мир. Йдуть тривоги і печалі, залишаються лише величні снігові вершини над дзеркальною гладдю озера.

І знову ранній підйом (звикайте - в горах це норма). Швидко снідаємо в готелі і завантажуємося в джипи. За півтори-дві години доїжджаємо до Наяпула. Тут асфальт остаточно зникає і починається оффроуд. Поки що навколо тільки пилові торгові ряди і діти з молотками (вони дроблять камені - роблять щебінку), але десь далеко вже миготить білосніжний профіль Мачапучаре. Всього через 8 днів ви повернетеся в це селище вже досвідченим туристом і будете самі пізнавати всі вершини, а поки не соромтеся питати інструктора.

У Біретанті ми показуємо пропуск до нацпарку і котимо ще 7 км до села Тікхедунга (1520 м). Тут нарешті надягаємо рюкзаки і починається трекінг. По підвісному мосту проходимо над водоспадом і починаємо оспіваний в звітах "підйом тисячі сходів". Насправді, підйом звичайний (як для Непалу) - 500 метрів набору висоти по високих кам'яних сходах. Але вам, з незвички, він здасться складним випробуванням. Тут важливо не поспішати і дати тілу можливість адаптуватися до навантаження.

В кінці нескінченного підйому нас чекає довгий привал (і обід!) в селі Уллері (2080 м), з видом на глибоку сільськогосподарську ущелину - нескінченні рисові тераси починаючи від дна і до самих хмар. Ці хмари завтра вранці розійдуться і покажуть нам покритий снігами пік Хіунчулі (6441 м). Менше ніж через тиждень ми обігнемо цю гору, і опинимося в Святилищі Аннапурни.

Після обіду залишиться пройти кілометр до ночівлі в селі Бан Тханті (2210 м).

Підйом триває, але набагато плавніше ніж вчора. На зміну відкритим просторам і рисовим полям прийшов ліс. Причому не звичайний, а рододендроновий. Рододендрон - вельми екзотичне дерево з великими листками, великими квітами і, слава Богу, без кавунів на гілках. Замість кавунів на деревах можуть бовтатися мавпочки - дивіться в обидва ока!

Виринувши з лісу, опиняємося в досить великому селищі - Горепані (2860 м), з несамовитим видом на Дхаулагірі (8167 м) і смачними яблучними пирогами :)

У Горепані у нас запланований нічліг, але до заходу ще купа часу, тому залишивши рюкзаки в лоджі, ми відправимося в радіальний акліматизаційний вихід на сусідню гору - Пун Хілл (3193 м). Швидше за все, йти будемо в хмарі і нічого не побачимо, але сенс тут саме в наборі висоти - милуватися видами прийдемо завтра вранці.

Якщо ж в хмарах знайдеться пролом, то ввечері треба не пропустити ще одне шоу - побачити як промені сонця, що заходить, забарвлюють Аннапурну червоним. Цю барвисту картину видно прямо з вікон нашого лоджа ... За вікнами, до речі, зовсім не спекотно, вперше дістаємо теплі речі, гріємося біля буржуйки.

Встаємо до світанку, і вливаємося в потік туристів, які йдуть по вже знайомій нам стежці до Пун Хіллу. У такому натовпі важко координувати дії групи, тому кожен йде в своєму темпі, зустрічаємося на вершині, у вежі. Хвилин 30 стоїмо там з відвислими щелепами, вдихаємо ротом красу Гімалаїв (видно Мачапучаре, Аннапурна Південна, Нілгірі, Дхаулагірі). Потім спускаємося, снідаємо, збираємо рюкзаки, йдемо далі по лісовій стежці.

Час від часу густий рододендроновий ліс буде розходитися, відкриваючи нам види то на снігові шапки гір (це по ліву сторону), то на безкраї зелені пагорби, що тонуть в тропічній димці (це справа). Першу половину дня ми присвятимо підйому на перевал Деуралі (3100 м). Про його наближення ми дізнаємося по зміні рослинності, навколо все частіше з'являтимуться гімалайські сосни.

Після перевалу стежка кілька разів " впаде " у відносно неглибокі долини лісових річок, які компенсують нам втрату висоти мальовничими каскадами і водопадиками. Перед обідом, як і належить, для апетиту, підйом по кам'яних сходах до села Тадапані (2630 м). Тераси, на яких розташовані лоджі, відмінне місце для " медитації на хвіст ". Я говорю про милування силуетом гори Мачапучаре (Риб'ячий хвіст, 6997м).

Після обіду нам залишиться зробити лише порівняно невеликий ривок через тропічний ліс з абсолютно незворушними дикими мавпами. Ночівля в міні-селищі Чіуле (2200 м), тут знову тепло і знову видно Мачапучаре.

Сьогоднішній день - капітальна перевірка твердості вашого духу. Як і вчора, стежка то спускається на сотні метрів вниз, до самої річки, то знову повзе вгору по нескінченних кам'яних сходах. І це повторюється раз за разом весь день. Щоб сходи давалися вам веселіше, рекомендую включити плеєр з улюбленою музикою або аудіокнигами. За читанням час пролетить швидше, ми і не помітимо, як пройдемо селище Чомронг.

У Чомронзі (2170 м) нас знову будуть спокушати пиріжками, булочками і тортиками. І, знаєте, ми піддамося - залишимося тут на обід. На іншій стороні ущелини вже видніються дахи Сінуви (2340 м) - селища, де нам належить заночувати. Рукою подати...

Ясна річ, що для того, щоб опинитися на цій самій "іншій стороні ущелини", треба буде спочатку спуститися на дно (до позначки 1900 м), потім знову набрати висоту. Тримайтеся. Зате в Сінуве у вас буде шанс скористатися останнім (на шляху вгору) гарячим душем. Насолоджуємося теплом, бо вже завтра наш нічліг буде в дуже прохолодному високогір'ї.

Відразу за Сінувою стежка згортає на північ і серце завмирає від передчуття дива - ми входимо в глибоку ущелину, що розмежовує Мачапучаре і Аннапурну. Стежка йде через справжні джунглі (мачете вам не знадобляться). Незабаром минаємо село Бамбу (2310 м) - три одиноких лоджі серед заростей бамбука і конопель :)

Продовжуємо підйом по ущелині. Назустріч нам несе свої води річка Моді Кхола, що бере початок з Південного льодовика Аннапурни. Причому ці самі води біжать не тільки по дну ущелини, вони линуть звідусіль.

Обід в притулку Himalayan Hotel, на висоті близько 2920 м. Рододендрові джунглі поступаються місцем невисоким заростям карликового бамбука. Ми потрапляємо в край вічної осені. Поки ми чекаємо на обід частенько починається дощ і холоднішає.

По дорозі ми зайдемо до так званої печери Хунка - невеликий скельний навіс, під яким, за легендами, багато років жив святий мандрівник. З огляду на те, що взимку і навесні по схилах ущелини регулярно скочуються лавини, печера здається цілком логічним і навіть затишним місцем проживання. Навесні саме на цій ділянці ми зазвичай зустрічаємо перший "великий" сніг на маршруті - перетинаємо лавинний винос відразу за печерою Гінку. Незабаром після цього облаштовуємося на нічліг в лоджі Деоралі (3200 м).

Як тільки сонце сховається за Аннапурну, в ущелині стане дуже холодно. Не потрібно влаштовувати вечірні купання. Це наш перший нічліг вище 3000 метрів - будьте уважні до організму, прислухайтеся до себе, тепло одягайтеся, не робіть різких рухів. Якщо серед ночі вам стане погано - миттю йдіть до інструктора.

Щоб у нас було більше часу на звикання до висоти, сьогоднішній набір висоти ми максимально розтягнемо. Для цього встаємо затемна, виходимо без сніданку. Температура близько нуля, але рюкзаки за спиною не дадуть нам замерзнути. Досягнувши Базового табору Мачапучаре (3720 м), зупиняємося тут на сніданок. Поки готують їжу, сидимо і акліматизуємося. Ще можна сповзати на моренний вал - за ним нереальна панорама каньйону.

Після сніданку ще трохи відпочиваємо і йдемо далі, до льодовика і запаморочливого амфітеатру сліпучих сестер Аннапурни. Тепер ми не поруч з горами, ми всередині них. Сяючі вершини оточили нас з усіх боків, ми в самому серці Аннапурни, в її святилищі (це офіційна назва).

Через 2 години приходимо в ABC (базовий табір Аннапурни), кидаємо речі в лоджі, йдемо в радіалку до льодовика. Гори в цей час вже затягнуті хмарами, але тут все одно є на що подивитися. Залишок дня ми проведемо вивчаючи льодовик, вдихаючи запах космосу, і уявляючи, що для когось це місце - не кінець шляху, а лише його початок (мова про альпіністів, які штурмують Аннапурну). Втім, численні меморіальні таблички навколо ABC, свідчать про протилежне. Увечері, з настанням арктичних холодів, спускаємося в лодж.

Сьогодні вночі буде ще важче - багато відчують слабкість, задишку, божевільний пульс, головний біль, нудоту, безсоння та інші атрибути "горняшка". Має сенс заздалегідь прийняти Диакарб. Постійно тримайте інструктора в курсі свого стану.

Ще вночі хмари розсіялися, і Аннапурна проявилася у всій красі. Промені сонця піднімаються з-за гір забарвлюючи крижану стіну теплими багряними квітами, вершини ніби охоплені полум'ям. Ви ж не думаєте проспати таку красу?

Коли сонце хоч трохи освітить не лише вершини, а й нашу долину, бажаючі зможуть разом з інструктором піднятися на сотню-другу метрів вгору по схилу. Новий ракурс, нова висота, нові знімки ... Після тривалої фотосесії спускаємося в Базовий табір Аннапурни, снідаємо, і збираємося в зворотній шлях.

Якщо по дорозі вгору ми цілеспрямовано " гальмували " своє просування для кращої акліматизації, то вниз навпаки слід йти швидше (інакше не залишиться часу на культурну програму після треку). За сьогодні ми повинні пройти базовий табір Мачапучаре і зону лавинної небезпеки, пообідати у вже знайомому притулку Himalayan Hotel, спуститися в тропічну зону, і заночувати в селищі Бамбу (2335 м).

Продовжуємо бігти вниз, але при цьому постійно доводиться йти вгору. Один тільки підйом через пиріжково-булочний Чомронг багато чого вартує. Відразу за Чомронгом стежка різко пірнає до чергових кам'яних сходів, та так жваво пірнає, що коліна неминуче почнуть благати про пощаду. Зате буде і приємний момент - напружені обличчя туристів, які черепашим кроком повзуть нам назустріч. Вони обливаються потом, важко дихають, у них ще все попереду - і сяюча Аннапурна і головний біль.

А у нас попереду заслужений відпочинок. Ми зупинимося в селищі Джіну Данда - тут у нас буде і обід, і вечеря, і нічліг, і що найголовніше - банні процедури. Джіну Данда відомий своїми гарячими джерелами. Беремо плавки-купальники-рушники і гайда донизу, до річки (хвилин 20 ходу). Там обладнані зручні басейни з гарячою водою, а якщо захочеться освіжитися - можна акуратно зануритися в вируючу річку (обережно - сильна течія).

Вкотре встаємо затемна - щоб ввечері опинитися в Катманду нам до 11 ранку треба добігти до зупинки джипів. Рухаючись по правому березі річки Моді Кхола (тепер ми знаємо звідки вона тече!) ми пройдемо через кілька сіл племені гурунгов, мало схожих на вже звичні селища з квітчастими лоджіями. Це шматочок колишнього до-туристичного Непалу. Архаїчні споруди такі ж древні, як і способи обробки землі, що застосовуються тут. Селяни працюють в полі, дітлахи граються, а ми біжимо, біжимо донизу.

Але ось невідомо звідки виникає ґрунтова дорога (її побудували зовсім недавно). Наймаємо джипи, вони везуть нас в Покхару (приблизно 2 години). По дорозі знову відзначаємося на чекпості нацпарку. Інструктор роздає всім учасникам проштамповані пропуски (на пам'ять) - тепер у вас є офіційний документ справжнього "аннапурнівця" з мокрою печаткою :)

У Покхарі ми швидко обідаємо, розминаємо ноги, купуємо фрукти в дорогу.

Від Покхари до столиці всього 200 кілометрів, але дорога настільки складна (вузькі гірські серпантини), що нашому автобусу знадобиться 7-8 годин для того, щоб подолати цю відстань. По дорозі спостерігаємо за рафтерами, що пропливають по річці під нами (р.Трісулі). Думаємо, чи не долучитися до водних видів туризму, бо автобусний спорт вже порядком набрид :). У Катманду прибуваємо пізно ввечері, заселяємося у знайомий готель. Велика частина ресторанів вже закрита, але після виснажливих серпантинів їсти захочуть лише одиниці.

Навіть в Катманду ми не дамо вам спокою - знову ранній підйом, на цілий день їдемо на культурну програму на замовному мікроавтобусі. Наступним пунктом нашої програми я рекомендував би (не наполягаю) відвідування комплексу Пашупатинатх. Це місце на березі священної річки Багматі, де індуїсти (в Непалі дві основні релігії) роблять ритуальні кремації. Вельми незвичайне видовище. Якщо ж ви вирішите, що це не для ваших очей, можете сміливо відвернутися - ззаду теж є на що подивитися. Там на сходах зазвичай відпочивають бродячі святі (Садху). Страшенно мальовничі хлопці.

Після Пашупатинатх їдемо до святині із зовсім іншою атмосферою - величезної буддійської ступи Боднатх, яку за її значну зовнішність гаряче полюбили кіношники і фотографи глянцевих журналів про подорожі. Навколо ступи стоять численні буддійські монастирі. Можна зайти всередину, побродити серед ченців.

Потім їдемо до знаменитого мавпячого храму (Сваямбунатх). Ця буддійська ступа знаходиться на високому пагорбі, звідки відкривається незабутній вид на всю долину Катманду і далекі снігові вершини Гімалаїв. Нахабні мавпочки, що живуть на пагорбі, вимагатимуть від вас подачок. Ні в якому разі не показуйте їм їжу (заберуть) і не намагайтеся погладити (вкусять).

Наостанок заглянемо в один з передмість Катманду - Патан. Історичний центр Патана завдяки унікальній архітектурі племені Невари має статус музею (туди продають квитки). Огляд цього музею під відкритим небом схожий на комп'ютерну гру: якщо хочеш перейти на наступний рівень, доведеться петляти по вузьких середньовічних вуличках, пірнати в малопомітні ходи, щоб раптово вискочити до прекрасного золотого храму або священної водойми. В кінці нас чекає суперприз - Королівська площа Патана, де на невеликій площі зосереджено таку кількість екзотичних палаців, храмів і пам'ятників, що і шию зламати недовго.

Повертаємося в готель в Тамеле.

Сьогодні ми вилітаємо на Батьківщину. Рейси у всіх різні, бажано вибирати ті, що пізніше. Заздалегідь збираємо речі, звільняємо кімнати, залишаємо рюкзаки в камері схову. Тепер можна прогулятись по старовинним кварталам столиці, від Тамела до Королівської площі (Durbar Square), де серед інших архітектурних пам'яток ми подивимося будинок, в якому живе богиня Кумарі (реальна непальська дівчинка).

Не можна забувати і про шопінг. Треба зробити пару кіл по Тамеле, щоб вибрати сувеніри (речі з вовни, кашемірові хустки, ножі кукрі, співаючі чаші або просто магнітики з панорамою Аннапурни), гарненько поторгуватися, відчути себе частиною міжнародної трекерської тусовки.

Забираємо речі з готелю, вечеряємо (в літаку не годують), їдемо в аеропорт. До побачення, Непал (чомусь я впевнений, що ви ще захочете повернутися сюди). Привіт тобі, Шардж (Дубаї). Знову ночуємо в аеропорту.

Ніч очікування пролетить миттєво - після всіх пригод добре спиться навіть на підлозі аеропорту. Ще один переліт (4-6 годин) і ми вже вдома. Навколо незвично багато " блідолицих ", вони поспішають кудись, проходять повз і не знають, що ми були в Гімалаях.