Похід по Туреччині «Лікійська стежка та Каппадокія»

Трек 9 км, ↑ 150 м, ↓150 м
Як тільки зберуться всі учасники походу по Туреччині, ми вирушимо до початку маршруту по Лікійській стежці. Покинувши автобус біля повороту в каньйон Гармонії, ми зберемо волю в кулак і повернемося спиною до моря :) До нього ми ще повернемося, а поки нас чекає знайомство з мальовничими горами Туреччини і каньйоном Гармонії, куди заходить Лікійська стежка.

Сьогодні ми побачимо перші сади з екзотичними апельсинами, лимонами і гранатами (які саме фрукти будуть дозрівати, буде залежати від пори року). Зовсім скоро гори Туреччини почнуть обступати нас з усіх боків, поки ми не опинимося в вузькій ущелині - це вже будуть пониззя каньйону Гармонії. У нижній частині каньйону ми розіб'ємо табір і пообідаємо, після чого у нас буде трохи часу на купання в сусідньому озері і невеликий відпочинок після виснажливої ​​дороги.

До заходу ми без нічого сходимо в верхів'я каньйону, в його найдивовижнішу частину. Саме тут знаходиться знаменитий висячий камінь - величезна брила, що застрягла між скелями. Вода працювала не покладаючи рук, створюючи це диво природи, в чому ви зможете переконатися самостійно.

Ночувати будемо недалеко від річки, залишивши найцікавіше на завтра. Перший день походу по Туреччині трохи стомлює через переїзди і перельоти, але Лікійська стежка зовсім скоро припаде вам до душі.

Трек 9 км, ↑ 750 м, ↓400 м
Другий день походу по Туреччині почнеться рано, адже на сьогодні у нас грандіозні плани. Поснідавши і зібравши табір, ми вирушимо в дорогу, сьогодні буде перший повноцінний день походу по Лікійській стежці. З каньйону стежка поведе нас вгору по схилі, залишивши далеко внизу гучну річку, до якої ми ще повернемося.

Перші кроки по Лікійській стежці будуть непростими, але організм скоро звикне до навантажень, і мозок все частіше буде відволікатися на красу природи Туреччини. Ми будемо швидко набирати висоту, залишаючи внизу мальовничий каньйон, і попутно розглядаючи його обривисті стіни. Довгоочікуваний перевал буде ключовою точкою другого дня походу по Туреччині, далі ми спустимося до води, пообідаємо і відпочинемо. Можна буде скупатися в каньйоні, який буде зовсім поруч.

Після обіду Лікійська стежка ненадовго пірне в каньйон, поки не вибереться на його лівий берег. Тут нас чекають чергові барвисті краєвиди - йдуть вгору гори і потопають у зелені схили гір Туреччини.

Незабаром ми вийдемо на стару дорогу, яка приведе на околицю гірського села. Занедбані сади поповнять наш запас фруктів, якщо нас ніхто не випередить :) Ночувати будемо на схилі пагорба, перед сном обов'язково приділимо увагу небу, яке в Туреччині просто всіяне зорями.

Трек 16 км, ↑ 700 м, ↓300 м
Знову нас чекає ранній підйом, який згодом стане традицією. Сьогоднішній день походу по Лікійській стежці буде значно легшим вчорашнього, але втішатися цим не варто.

Ще трохи пройшовшись по сільських дорогах, ми звернемо з другорядного шляху на Лікійську стежку. У цій частині стежка буде витися між величезними валунами, порослими смарагдовими мохами. Ми будемо підніматися все вище, поки не доберемося до відкритого майданчика. Нас чекає перше знайомство з Олімпом (так цю гору називали греки), який буде красуватися на протилежному краю глибокої полонини. Важко буде повірити, що всього через два дні шляху по горах Туреччини у нас запланований підйом на його вершину.

Попереду нас чекають численні лісові дороги, барвисті види Лікійської стежки і знайомство з фауною Туреччини (якщо пощастить, побачимо черепах). Гора Олімп (або Тахтали, як називають цю гору турки) як магніт притягуватиме, і ми буде впевнено до неї наближатися, поки не доберемося до селища Гедельме. В околицях селища у нас запланована стоянка, селище порадує магазином, тисячолітніми платанами і руїнами старої римської фортеці.

Другу половину дня будемо відпочивати і відновлювати сили. При бажанні (зазвичай ніхто не відмовляється :) можна буде влаштувати банний день, щоб зняти втому і змити пил доріг. Увечері будемо ділитися похідними історіями, і милуватися небом і горами Туреччини.

Трек 17 км, ↑ 950 м, ↓0 м
Всі вже втягнуться в похідний ритм і ранній підйом нікого не здивує. Сьогодні ми продовжимо наш похід по Туреччині, попрощавшись з Гедельме. Лікійська стежка знову зверне в сосновий ліс, відкриваючи нам все нові і нові краєвиди, на яких незмінно буде маячити Олімп, а іноді і синя смужка моря.

Дорога до чергового селища пролетить практично непомітно, та й саме селище закінчиться, не встигнувши початися. І ось ми знову набираємо висоту, залишаючи внизу стару знайому долину.

Згодом природа Туреччини почне нас дивувати, на зміну соснам і платанам почнуть приходити неймовірні вікові кедри і ялівці. Ліс на Лікійській стежці стане трохи містичним і якщо несподівано налетить хмара, це будуть кращі декорації для казки про бабу Ягу :)

Дивовижний ліс поступово розступиться, і ми опинимося на краю величезної карстової углибини, де самотньо буде тулитися будиночок пастухів. Над усім цим буде нависати громадина Олімпу, який поблизу буде виглядати ще солідніше.

До заходу у нас буде ще достатньо часу для прогулянок по мальовничих горах Туреччини, а перед сном ми вже звично будемо вивчати сузір'я. Сьогодні буде найвища і, можливо, найхолодніша ночівля на Лікійській стежці. Але веселі розповіді біля багаття повинні зарядити енергією на всю ніч :)

Трек 18 км, ↑ 800 м, ↓1700 м
І ось настане той відповідальний момент походу по Лікійській стежці, коли нам треба буде підійматися на вершину Олімпу. Саме з цієї причини ми постараємося встати раніше і не втрачати час дарма. Швидкий сніданок і збори закінчать наші приготування до походу до вершини.

Підніматися на Олімп ми будемо без нічого, але це не означає, що підйом буде легким і швидким. Нам в будь-якому випадку доведеться попітніти, але нагородою нам повинен бути незабутній краєвид на морське узбережжя Анталійської затоки і на гірські хребти Туреччини, що йдуть за горизонт. При гарній погоді з вершини Тахтали чітко видно бухта Чіралі, де ми повинні вийти до моря.

На вершині гори знаходиться верхня станція канатної дороги, де можна випити чаю і скористатися Wi-Fi (можливо навіть вийде зв'язатися з рідними).

Відновивши сили на вершині, ми почнемо спуск вниз, попереду буде черговий етап Лікійської стежки. Далі ми будемо тільки спускатися, що навіть втомливіеше підйомів, хоч і швидше.

Вчорашнє перевтілення природи Туреччини відбудеться в зворотну сторону, поступово ліси знову стануть сосновими з рідкісними вкрапленнями платанів. Повноцінний привал і обід ми зробимо біля джерела, коли за спиною залишиться найскладніша ділянка походу по Лікійській стежці.

Перехід по сосновому лісі і старій вирубці приведе нас до села Бейчік. Якщо пощастить, нас чекає черговий магазин, з усіма наслідками, що випливають :)

Ночувати будемо в лісі, в оточенні гір Туреччини. Ніч буде значно тепліша попередньої, ввечері будуть тривалі посиденьки біля багаття. Завтра ми вже повинні ночувати на березі моря.

Трек 16 км, ↑ 150 м, ↓850 м
Побачення з морем не терпить зволікань, тому ми рано прокинемося і висунемося в шлях. Лікійська стежка ще трохи поводить нас по лісових дорогах і виведе нас до цивілізації. Невелике селище Улупінар порадує фруктами Туреччини (якщо вони дозріють до цього часу) і затишними рибними ресторанчиками, де можна буде пообідати.

Після обіду нас чекає невеликий підйом до верхніх вогнів легендарної Химери. У верхній точці підйому нас чекає мальовничий пейзаж (внизу буде бухта Чіралі, а за спиною буде підніматися Олімп), через який можемо не помітити довгоочікуваних вогнів Химери. Верхні вогні досить непримітні, хоча і є справжнісіньким дивом природи Туреччини і прикрасою Лікійської стежки. Нижні вогні Химери значно більші, в чому ми скоро переконаємося.

Спуск до нижніх вогнів Химери буде найяскравішою пригодою сьогоднішнього дня походу по Туреччині. Під ногами буде цегляно-червона порода колись вигорілого схилу, свідоцтво колишніх пожеж, які супроводжували вогні химери протягом багатьох століть. До наших днів дійшла вже скам'яніла брила, з балок якої і виривається полум'я міфічної Химери, яку переміг і загнав під скелю Белерофон на крилатому Пегасі (відповідно до грецької легенди). Вогні Химери яскравіше виглядають в темряві, але і вдень вони виглядають вражаюче, залучаючи сюди натовпи туристів зі всього світу.

Останній ривок від вогнів Химери, і ось ми вже на березі моря, як добре поєднувати похід в гори Туреччини і море. До вечора буде час вдосталь накупатися, відвідати сусідні магазини і погуляти по селищу. Засинати будемо на березі моря під шум прибою. При бажанні, можна буде поселитися у кемпінгу.

Трек 14 км, ↑ 250 м, ↓250 м
Вранці без речей вирушимо в протилежну частину бухти, саме там знаходяться руїни стародавнього міста Олімпос. Місто в різні часи належало то грекам, то римлянам, то лікійціям, і кожні залишили свій слід. До наших днів дійшли руїни римських лазень, амфітеатру, кількох храмів і лікійські саркофаги. Олімпос знаходиться в заплаві річки, яка впадає в затишну бухту. Не залишили цю місцевість без уваги і заповзятливі генуезці, міцність яких височіє над входом в бухту. Так що ця місцевість бачила безліч держав і імперій.

У другій половині дня ми попрощаємося з мальовничою бухтою Чіралі і продовжимо наш похід по Лікійській стежці. Сьогодні будемо ночувати біля моря, при бажанні можна буде спати в спальнику прямо на пляжі, засинаючи і прокидаючись під шум хвиль.

Трек 9 км, ↑ 300 м, ↓ 300 м
Сьогодні ми змінимо місце дислокації і продовжимо вивчати тихі морські бухти Лікійської стежки. Похід по Туреччині привабливий наявністю моря, яке досить прогрівається вже до травня і остигає вже в листопаді. Тому купання буде незмінним атрибутом нашої сьогоднішньої програми.

Півострів Мала Азія багатий красивими краєвидами і морськими затоками, частину з яких практично не зачіпала галаслива цивілізація. І сьогодні нас знову чекає ночівля в дивовижному місці з широким пляжем і запашними соснами на березі моря. Ввечері будемо рахувати зірки і грітися біля вогнища під шум хвиль, які будуть заколисувати і нагадувати про пригоди, що випали на нашу долю за дні походу по сонячній Туреччині.

Трек 6 км ↑ 200 м, ↓ 200 м
Сьогодні нас чекає повернення в Анталію і переїзд до Каппадокії. Але спершу нам потрібно буде дістатися до сусіднього селища Теккірова, де і закінчиться пішохідна частина нашого маршруту по Лікійській стежці.

В Анталії залишимо речі в камері схову на вокзалі і вирушимо знайомитися з містом. У старій частині Анталії частково збереглися ворота римського імператора Адріана і залишки кріпосних стін, дивовижні вузькі вулички і затишний старий порт. Ще рекомендуємо відвідати історичний музей, де зібрані численні артефакти античної епохи, які відносно недавно були знайдені археологами в околицях Анталії.

Залишок дня ми проведемо на пляжі Конья, де нас чекає купання і чергова порція відпочинку після походу по Лікійській стежці. Увечері ми перемістимося на вокзал, звідки вже на автобусі вирушимо в казкову Каппадокію.

Трек 14 км, ↑ 350м, ↓350 м
У Каппадокію (Гореме) ми приїдемо на світанку, коли в небо будуть підніматися сотні повітряних куль. Це неймовірне видовище цілком і повністю поглине нас, змусивши дістати фотоапарати і почати ранок з барвистих кадрів. Химерні печерні готелі, конусоподібні кам'яні брили і неймовірна атмосфера Каппадокії будуть першими яскравими враженнями про цю неймовірну місцевість.

Зовсім поруч буде знаходитися наш затишний міні-готель, з даху якого відкривається мальовничий краєвид на долину, над якою все ще будуть ширяти повітряні кулі. Поселившись, прийнявши душ і поснідавши, ми вирушимо вивчати Каппадокію. І в першу чергу ми відправимося в долину Любові, про природу назви якої вам стане зрозуміло трохи пізніше, коли ви будете оглядати скелі незвичайної форми.

Піднявшись в верхів'я долини Любові, ми доберемося до фортеці Учхисар, яка величезною кам'яною брилою нависає над Гореме. З верхнього майданчика фортеці відкривається мальовничий вид, а в гарну погоду виразно видно вулкан Ерджіяс, виверження якого і поклали початок цій чудовій місцевості.

Спускатися в Гореме ми будемо по химерній Голубиній долині, яка отримала свою назву через велику кількість голубів, які колись проживали в ній. Набравшись вражень, ми повернемося в Гореме, де пообідаємо в одному з місцевих ресторанів. Другу частину дня ми присвятимо відпочинку, а перед заходом сонця сходимо на оглядовий майданчик, з якого відкривається чарівний краєвид на захід.

Увечері у нас буде святкова вечеря в готелі, а після цього солодкий сон в м'якому ліжку. Кому пощастить, той буде спати в найсправжнісінькій печері (частина кімнат готелю вирубана в гірській породі).

Трек 18 км, ↑ 150 м, ↓150 м
Вранці нас чекатиме сніданок, після якого ми вирушимо далі вивчати Каппадокію. На сьогодні у нас заплановано знайомство з руїнами багатоярусного монастиря Чавушин, які було вирубано в скелі. До наших днів дійшла лише частина монастиря, в тому числі і храмовий комплекс.

Після Чавушин нас чекає перехід по мальовничій долині до символу Каппадокії - кам'яних грибів. Їх химерні форми відображаються практично на всіх сувенірах, які привозять з Каппадокії. Мальовничі гриби стануть переломним моментом сьогоднішнього дня, після чого ми повернемося назад в Гореме, де пообідаємо і трохи відпочинемо.

У другій половині дня нас чекає знайомство з Музеєм під відкритим небом, де знаходиться скупчення старовинних християнських храмів, в яких збереглася частина стародавніх фресок. Практично в кожному храмі буде зображення Георгія Побідоносця, який був родом з Каппадокії.

Набравшись вражень, ми повернемося в готель, з якого ввечері вирушимо в затишний місцевий ресторан, де скуштуємо одне з фірмових страв місцевої кухні.

Перед сном ми ще трохи погуляємо вечірніми вуличками Гореме, або будемо пити чай на терасі в готелі і ділитися враженнями.

Трек 14 км, ↑ 150 м, ↓150 м
І знову нас вранці буде чекати сніданок, що стане вже доброю традицією. Поснідавши і зібравши речі, ми вирушимо в дорогу. Першим об'єктом на сьогодні будуть занедбані печери ченців, де ми зможемо познайомитися з устроєм побуту стародавніх жителів Каппадокії і дістатися до четвертого рівня печер, пробираючись через вузенькі проходи.

А далі нас чекає знайомство з Червоною і Рожевою долинами, в далеких куточках яких сховалися невеликі храми з барвистим розписом. Долини заворожують своїми барвами і химерністю рельєфу так, що тут можна провести весь день, просто споглядаючи красу. У верхів'ях долини ми зробимо привал в невеликому кафе і вип'ємо турецької кави, продовжуючи вбирати місцеву культуру.

На цьому наш похід по Туреччині закінчиться. З Горемене можна буде дістатися до аеропортів Кайсері (їхати близько 1 години), Анкари (їхати близько 5 годин), або повернутися назад в Анталію (їхати всю ніч). При бажанні, можна буде ще затриматися в Каппадокії, або продовжити знайомство з Туреччиною відправившись, наприклад, в Памуккале. До нових зустрічей і нових походів!