Португалія «Rota Vicentina: Стежка Рибалок»

Лісабон
Зустріч з керівником групи у Лісабоні (якщо не летимо разом).
Знайомство учасників.
Лісабон - одне з найколоритніших та харизматичних міст Європи з величезним вибором різноманітних унікальних пам'яток. Лісабон – це диво океану, золоті заходи сонця, знаменитий трамвай, стародавні монастирі та морський достаток.
Сьогоднішній день ми присвятимо акліматизації. Гуляємо, відпочиваємо.

Рано-вранці вирушаємо до старту нашої подорожі - в Порто-Кову.
Йдемо вздовж мальовничого узбережжя Атлантичного океану.
Ми пройдемо великою зоною піщаних дюн на пляжах Ілля-ду-Пессегейру, Айвадос та Мальян з дивовижними дикими бухтами. Нас супроводжуватимуть стародавні темні стійкі до ерозії скелі та крихітні острови (місцеві жителі називають palheirões).
Біорізноманіття та рослинність піщаних дюн вражають, з величезною кількістю дивовижних кольорів, ароматів та форм. Ці рослини є справжніми майстрами адаптації у цьому ворожому середовищі, і їм доводиться миритися з поганою якістю ґрунту, сухим сезоном, який може тривати понад шість місяців, та постійними ударами сильних солоних вітрів. Сосни, розмарин та рокрозу вигнуті майже горизонтально і тому краще пристосовані до цих суворих умов. Деякі з цих видів рослин є ендеміками цього узбережжя і не зустрічаються більше ніде у світі.

Цього дня насолодимося захоплюючими краєвидами на Віла-Нова-де-Мілфонтеш та річку Міра, яка зустрічається тут із Атлантичним океаном.
Перехід мостом через річку в Віла-Нова-де-Мілфонтеш дозволить споглядати гирло, село і схили, вкриті середземноморським чагарником. Вони дають рясні ягоди, які приваблюють птахів та дрібних ссавців.
З березня по жовтень можна помилуватися одним із найкрасивіших видовищ у природі - польотом стрижів.

Маленькі рибальські села, червоні дюни, аромат соснових лісів і унікальне видовище лелек, що гніздяться на скелях, роблять цю прогулянку справжнім бальзамом для душі.
Високі та круті скелі цієї ділянки, незважаючи на те, що вони піддаються солоному та завзятому морському вітру, є місцем гніздування понад 20 видів птахів! Це сойки, чубатий баклан, сизий голуб, білий лелека, сапсан і чорнохвіст. Варто залишатися в тиші та непомітно спостерігати за скелею зверху, насолоджуючись польотом цих птахів, особливо навесні та недалеко від мису Сардао. Уздовж узбережжя є ознаки палеоклімату (клімату минулого), «написаного» на скелях. Старі дюни, де пісок вже перетворився на скелю, утворилися, коли море було більш ніж на 100 метрів нижче за свій нинішній рівень, а пляж знаходився більш ніж у 60 км на захід. На цих дюнах можна було знайти сліди скам'янілостей.
Побачимо піски та пісковики з вражаючими червонуватими тонами, що виникли внаслідок накопичення оксидів заліза

Сьогодні на нас чекають пляжі Альтейріньюш, Карвальял, Мачадос, Амалія і, нарешті, один із найбільш вражаючих – пляж Одесейше.
Ми побачимо скелі, вертикальні та горизонтальні пласти яких схожі на листкове тісто. Цікаво уявити силу, здатну згинати каміння. Тут можна знайти безліч слідів присутності ссавців, особливо дрібних хижаків, які живуть у цих дюнах. Ви навряд чи помітите тварин, тому що вони ведуть нічний спосіб життя та цілими днями залишаються в норах. Тут водяться: мангуст (місцева назва скальбард), ласка (також звана папалво), борсук та видра. Кролик будує у більш стійких дюнах цієї ділянки складні системи нір.
Побачимо діючий млин, а дерев'яні доріжки та лавки навколо запрошують споглядати сільські будинки, гирло річки Сейше та середземноморські зарості південних схилів – свято для очей!

Ідемо на землі Алгарве красивими рибальськими стежками, перетинаючи поля зрошення та прибережну пустку.
Заплави - це русла струмків, де у дні сильних дощів вода, що виходить із берегів, відкладає мул для створення глибоких та родючих ґрунтів, що сприяє розвитку сільського господарства. Тут багато ароматних чагарників, таких як ялівець, піщаний перпетуа, камфорний чебрець (ендемічний для цього узбережжя) та розмарин.
Сільськогосподарські поля утворюють гармонійну мозаїку з невеликими сосновими, евкаліптовими або пробковими гаями, а також болотами та сільгоспрудами. Ця мозаїка є домом для надзвичайного біорізноманіття.

Нас чекає справжня подорож у минуле в країні, де можна вдихнути силу легенд та часів завоювання Португалії у маврів. Природа цього узбережжя завжди дарувала людині достаток ресурсів. Список жителів цього регіону є широким і включає фінікійців, карфагенян, римлян і арабів.

Наша стежка проходить через Рібат-да-Арріфана, ісламський монастир-фортеця, який у XII столітті займали ченці-воїни. Це єдиний відомий рибат у Португалії, національна пам'ятка. Він був заснований Ібн Касі, політичним лідером і духовним наставником суфізму, духовного та містичного шляху ісламу і представлявсобою монастир-фортецю, призначений для молитов і спостереження за узбережжям.
Далі побачимо високі скелі та глибокі урвища.

Здавна невеликі рибальські порти розміщували в найбільш захищених від вітрів місцях узбережжя. Тут ловлять сардини, скумбрію, омарів, мурен, вугра, восьминогів, ляща та морського окуня. Одним з основних ресурсів цього узбережжя, як і раніше, залишаються черепашки. Вони є обов'язковим елементом гастрономії всім, хто відвідує південно-західне узбережжя.

Засоби для існування населення південно-західного узбережжя Португалії завжди були пов'язані з морем та сушею, з тяжкою роботою. На найродючіших землях, уздовж струмків, оброблялися кукурудза, боби, картопля, помідори та зернові. Саргассум (морські водорості) використовувався як добрива.

Сьогодні Стежка рибалок вражає уяву своїми краєвидами, будьте готові здивуватися неймовірним скельним утворенням та незвичайним пляжм: Амаду, Муррасан і Мантейга – три справжні перлини природи.

У Понта-ду-Каштелу в XII-XIII століттях було збудовано ісламське село, було не менше 15 будинків, тераса для в'ялення риби, три печі для випічки хліба і щось подібне до обсерваторії, можливо, для полювання на китів. Кити були численні у морі Алгарве, їх улови велися по крайньому заходу до XIV століття.

При археологічних розкопках цього села було знайдено залишки кераміки, гачки, гарпуни, гирі та останки морської фауни, зокрема китову кістку.

Плато, що веде до Віла-ду-Біспо, порізане глибокими долинами, вирізьбленими у сланцях водотоками. Один із них, Barranco da Pena Furada, виходить до невеликого чарівного пляжу з цікавими формами, вирізьбленими у скелях внаслідок морської ерозії. В ущелинах часто можна почути соловейка.

Сьогодні ми досягнемо мети нашого походу – узбережжя Сагреш. Мис Сан-Вісенте (Cabo de São Vicente), крайня південно-західна точка Європи, – головна визначна пам'ятка португальської провінції Алгарве.
Фотографуватимуться на "Краю світу!", де врізаються в океанську гладь сімдесятиметрові скелі, і поласуємо німецькими "вурстхен" біля кіоску "Остання сосиска перед Америкою".
Зазначаємо закінчення нашої паломництва! Відправляємося в Фару або Лісабон (звідки можна відлетіти додому).
До нових зустрічей, друзі! 🙂