Східна Лікійська стежка

Всі учасники походу з різних міст і країн. Вони прилітають до Туреччини самостійно на різних рейсах, в різний час. До Анталії порівняно недорого можна долетіти авіакомпаніями Pegasus, Atlas Glogal, Turkish Airlines. У більшості випадків це рейси з пересадкою в Стамбулі. Якщо ви прилітаєте в Анталію на день раніше (щоб відпочити після перельоту і подивитися місто), то ми можемо порекомендувати вам недорогий готель в історичному центрі міста.

Збір групи і зустріч з інструктором відбувається на автовокзалі Анталії (по-турецькі Otogar). З аеропорту або з центру міста туди можна легко дістатися на трамваї AntRay .

Зазвичай зустріч на Отогаре починається в 11 ранку (точний час вам повідомить адміністратор). Інструктор розподіляє спільні продукти (приблизно 5 кг на людину), перевіряє спорядження, розповідає про маршрут, відповідає на питання. Крім того на автовокзалі можна поміняти валюту на ліри і перекусити. Ближче до опівдня ми сідаємо на маршрутку і вирушаємо в курортне селище Гейнюк (2 години їзди), звідки починається наш похід по Лікійській стежці. Втім, після приїзду в Гейнюк ми спочатку йдемо на пляж, де проведемо близько години. Потім обідаємо в кафе і тільки після цього нарешті надягаємо рюкзаки. Від моря до нашої стоянки біля каньйону Гармонії 3 кілометри по стежці вздовж річки. Ставимо намети і відпочиваємо.

Сьогодні непростий день - встаємо раніше і згортаємо табір, треба багато чого встигнути зробити і побачити. Ми входимо в каньйон Гармонії (він же каньйон Гейнюк), залишаємо рюкзаки на зберігання в місцевому кафе і без нічого (з фотоапаратами, грошима, купальниками та рушниками) вирушаємо в найцікавішу частину ущелини. Там можна не тільки помилуватися скелями і чистою гірською водою, але і взявши на прокат гідрокостюм, рятувальний жилет і каску (близько $ 10) проплисти вглиб каньйону до знаменитого висячого каменю і водоспадів. Це справжній атракціон - пару метрів пливеш, потім йдеш, потім карабкаєшся на водоспад, стрибаєш в воду і знову пливеш. Тут стане в нагоді гоупрошка або інша непромокаюча камера.

Після купання в каньйоні, ми повертаємося до рюкзаків, обідаємо і приступаємо до однієї з найскладніших ділянок Лікійської стежки. Нам належить набрати близько 400 метрів висоти, щоб переваливши через хребет обійти непрохідну ділянку каньйону Гармонії. Набір висоти начебто і невеликий, але дуже вже нудний і виснажливий (тут спекотно незважаючи на ліс і напівтінь). Перед стартом наберіть в пляшки побільше води, тому що наступне джерело буде тільки на ночівлі. На перевалі відпочиваємо і починаємо спуск до річки. Сьогодні ночуємо в лісі поблизу найкрасивіших ванн (можна буде освіжитися після жаркого дня).

Знову йдемо вздовж знайомої річки (вгору за течією). Каньйон тут не дуже глибокий, проте величезні валуни дуже мальовничі. Скачемо з каменю на камінь, з берега на берег, поки не досягнемо обжитих місць - починаються мигдальні і гранатові сади. Лікійська стежка виходить на плато ("яйла" тюркською).

Йти стало набагато простіше - широка грунтовка майже без набору висоти. До вечора спускаємося в селище Гедельме. Прямо над селищем нависає громадина Теке-Даг. Красиво ... але ми туди не підемо. Ми поспішаємо поповнити запаси в місцевому магазині і, якщо пощастить, трохи підзарядити телефони і фотоапарати.

На ночівлю стаємо на галявині біля руїн генуезької фортеці. Тут же знаходиться ще дві місцеві пам'ятки - величезний платан віком понад 2,5 тисячі років і невелика карстова печера.

У першій половині дня йдемо по легкій дорозі, яка плавно піднімається (на 300 метрів) до крихітного гірського села Яйла- Куздере. Відразу за ним починається крутий підйом через ліс. Щоб трохи перевести дух, розташуємося на обід в тіні платанів у вівчарського куреня з відмінним джерелом.

Далі підйом триває в більш спокійному руслі - по грунтовому серпантину через темний "північний" ліс ми будемо повільно, але впевнено просуватися вгору, поки не прийдемо в казку. Я не жартую - це справжня казка, під назвою Чукур-Яйла. Величезні ліванські кедри, химерні скелі, поїдені карстовими воронками і могутній Олімп (Тахтали) над нашими головами.

Ставимо намети, запасаємося дровами для вечірніх посиденьок. Чукур-Яйла знаходиться на висоті понад 1600 метрів, вночі температура запросто може впасти до 0 градусів, тому краще заздалегідь приготувати теплий одяг і просушити вологі речі.

Сьогодні найважчий день походу. Встаємо до світанку (як справжні альпіністи), швидко снідаємо, збираємо табір і піднімаємося на 200 метрів вгору до сідловини Олімпу. Тут ми ховаємо рюкзаки в ущелині і йдемо на сходження, захопивши з собою дощовики і гроші. До вершини дві години безперервного підйому по голому кам'янистому схилу. Навесні тут запросто можна зустріти залишки снігу, тому бажано, щоб ваше взуття було не дуже схоже на пляжні капці. Втім, мокрі кросівки швидко висохнуть під турецьким сонцем, так що можна просто взяти з собою змінні шкарпетки.

Ми стартуємо рано вранці, щоб досягти вершини перш, ніж зберуться полуденні хмари. З вершини турецького Олімпу - гори Тахтали (2365 м) видно все узбережжя від Анталії і до Фініку. А з протилежного боку видно могутній гірський масив Бей-Даг (3070 м) і взагалі все видно ... якщо встигнути до хмар.

Намилувавшись красою Туреччини, ми приступимо до спуску. Якщо у вас проблеми з колінами, то це не менше, а може навіть і більше випробування, ніж підйом (рекомендую обзавестися трекінговими палками і наколінниками). Спускаємося до рюкзаків, де обідаємо і сушимо взуття. Далі маршрут йде через черговий зачарований ліс з могутніми кедрами, раптовими туманами і запаморочливими видами. Приходимо в село Бейчік і трохи переводимо дух. До ночівлі залишилося близько години ходьби. Ставимо намети на галявині в сосновому лісі. Тут знову тепло і при бажанні можна скупатися в струмку.

Продовжуємо спуск - сьогодні ми повинні дійти до моря. Буквально за пару годин ми дійдемо до траси і при бажанні заглянемо в знамениті рибні ресторани Улупінара (тінисті альтанки прямо посеред річки, де подають гірську форель). Потім ловимо маршрутку і через 20 хвилин опиняємося біля моря. Там ми зупинимося в одному з наметових кемпінгів селища Чирали. Кемпінг це не тільки гарячий душ і туалет, а й пральна машинка - хай живе чистота і гігієна! Привівши себе в порядок, вирушаємо в магазин за морозивом (20 метрів) і на пляж за ковтком морського повітря (100 метрів).

Увечері, в сутінках, знову зловимо маршрутку і з'їздимо до головної місцевої визначної пам'ятки - вогнів Химери. Згідно з грецькими міфами, Химера це вогнедишне чудовисько, зібране з запчастин (лева, кози, змії). Античний герой Беллерофонт на крилатому Пегасі переміг Химеру, і її тіло впало в ущелину поблизу нинішнього селища Чирали. Легендарне чудовисько поховано під товщею скель, і лише язики вогню вириваються на поверхню вже багато тисяч років. А туристам тільки того і треба - багато хто бере з собою їжу і смажить її в полум'ї легенди.

Весь час перебуваючи в Чиралах, ми вечеряємо в ресторані, снідаємо в кемпінгу, спимо в наметах.

Практика показала, що через спеку ходити вздовж моря з рюкзаком не надто прикольно. Тому ми залишаємо речі в кемпінгу в Чиралах і з самого ранку вирушаємо у велику радіалку на весь день. У нас на вибір є два варіанти маршруту:

1) Похід до маяка на мис Гелідонія. Відстань 18 км, набір висоти 700 м. Складний, але дуже красивий маршрут. На таксі приїжджаємо в село Караоз, звідки починаємо підйом на хребет Ерен-Тепе, що вінчає мис Гелідонія. Мис Гелідонія це справжній край світу, за яким лише парочка островів і безкрає Середземне море. Ми обійдемо мис по периметру стежкою, що петляє серед величезних валунів і хвої. Пообідаємо біля білосніжного маяка, а до вечора спустимося до моря біля села Адрасан. На таксі повертаємося в Чирали.

2) Похід до бухти Маден-Кою та мису Карабурун. Відстань 12 км, набір висоти 500 м. На цьому маршруті ми не піднімаємося високо і не дивимося на море з висоти пташиного польоту, зате кілька разів спускаємося до відокремлених блакитних бухт. Якщо хочеться пригод, можна зазирнути в занедбану штольню під горою Дамчотаги. А на зворотному шляху можна найняти катер і повернутися в Чирали морем.

Ранок присвячуємо морю. Можна просто купатися, а можна орендувати морські каяки (одно- і двомісні човники) і поплисти навколо мальовничого хребта Муса-Даг у пошуках напівзатоплених печер і скельних коридорів. Лише вдосталь наплескавшись, повертаємося в Чирали, щоб тут же вирушити в невелику радіалку (1,5-2 години) до руїн Олімпоса. Олімпос це величезний комплекс античних руїн, який порадує нас лікійськими саркофагами, грецьким театром, римськими воротами, генуезькою фортецею. І все це в справжніх турецьких джунглях. Звідусіль тече вода, струмки впадають у річку, річка в море, а море, як і раніше, кличе і манить. Головне не забути, що близько 15:00 нас чекає мікроавтобус, який відвезе нас в Анталію. Похід по Лікійській стежці завершено!

Близько 17:00 прибуваємо в Анталію, у вже знайомий готель. Велика частина групи разом з інструктором сьогодні ж увечері вирушить на автовокзал, щоб нічним автобусом поїхати в Гереме. На них чекає продовження пригод у вигляді 3-денного походу по Каппадокії (край нереальних пейзажів і підземних лабіринтів). Приєднуйтесь!

Якщо ж поїхати в тур по Каппадокії не виходить, можна залишитися в Анталії. Якщо хочете полетіти додому сьогодні, шукайте найпізніший рейс. Не забувайте про час на дорогу до аеропорту (40 хвилин) і на реєстрацію (2 години).