Треккінг в Грузії без рюкзаків та наметів l Сванетія Hut-to-hut

Зустріч в Батумі

Вранці їдемо в столицю гірської Сванетії, де народився і жив знаменитий альпініст Міхаіл Хергіані. Зупинимося біля Інгурського водосховища - тут за звичаєм обідають всі місцеві водії ). Візьмемо з них приклад, адже в кафе подають відмінні хачапурі!

Местія - приємне маленьке містечко (це за нашими мірками маленьке, звичайно), жителі дружно перемовляються, вулицю перебігають корови, свині, алабаї... Центр суцільно мощений, навіть стіни будинків кам'яні. Над садибами заможних сванів здіймаються вежі, які власне і зробили місцевість знаменитою. Раніше було так: чим сім'я багатша і поважніша, тим більше веж у неї на подвір'ї. Залишимо речі в гестхаусі, гуляємо центром, зайдемо в кафе «Кошкі» на хінкалі. Якщо встигнемо, відвідаємо будинок-музей Хергіані (з вежею, звичайно :) і музей побуту. Увечері ж побачимо чудове видовище: ілюмінацію сванських веж Местії.

Вранці виходимо на важкий підйом до оглядового майданчика над Местією. Звідси шикарно видно легендарну горе-гору Ушбу, гори Верхньої Сванетії і Головний Кавказький хребет. Але ми ж хочемо побачити ще більше, тому переведемо дух і продовжимо підйом. Наша головна мета - високогірні льодовикові озера Корульді, з чиїх берегів відкривається приголомшлива панорама суворого Великого Кавказу... Відчувається висота, адже ми на 2700м!

Якщо буде бажання, погода і час, а інструктор побачить, що всі туристи впораються, можна піти іще вище - до вершини Корульді (3300м), з якої вид на Ушбу і її льодовик буквально звалюює з ніг... До вечора спустимося в гестхаус відпочивати.
Оглядовий + озера: трек - 16 км; набір і скидання висоти - 1200 м.
Вершина: трек - 18 км; ↑↓ 1800м висоти.

Виходимо з Местії і потрапляємо в красивий тінистий ліс, де уздовж стежки цвіте жовтий рододендрон і повітря просочене його солодкуватим ароматом. Пройдемо кілька мальовничих лугів, де бігають майже дикі коні, а далі виходимо на мальовничий перевал над річковою долиною. Пообідаємо з видом на вершину Тетнульді (4858 м), яка виділяється незвичайно правильною пірамідальною формою. А під нами, в долині, притулилися села з десятками сванських веж! Спускаємося з перевалу і йдемо в селище Жабеші, спостерігаючи за побутом місцевих жителів. Ночуємо в гестхаусасі.
↑ 300 м. Кілометраж 13 км.

Стежка веде все вище, і жовтий рододендрон поступається місцем білому. З нашої стежки дуже красиво проглядається Ушба, у якої з цього ракурсу чітко видно вушка :). Спуск буде нескладним, тому вдосталь помилуємося видами Кавказьких гір. Зупинимося на обід біля потічка посеред запашного високогірного різнотрав'я, а через кілька годин вже поселимося в гестхаус в селі Адіші. Якщо залишаться сили, можна сходити в радіалку до льодовика Лардаад, який сповзає з Тетнульді.
Набір висоти 650 м, спуск 300 м. Кілометраж 18 км.

Сьогодні нас чекає насичений і складний трекінг. Встаємо дуже рано і біжимо до броду через льодовикову річку Адішісчалі, адже чим сильніше сонце нагріває льодовик, тим глибша вода. Переходимо Адішісчалі вбрід і піднімаємося на Чхутніері (2740 м). Буквально з кожної точки стежки прекрасно видно льодовик Лардаад, а флора навколо абсолютно незвичайна: дерева ростуть вперемішку з густими заростями рододендрона і папоротей.

На перевалі зробимо тривалу зупинку - дуже вже красиво навколо! Складно надивитися, нафотографуватися і нагулятися по хребту...

Спускаємося в долину, де річка вимила глибокий каньйон. Її притоки формують красиві водоспади, до яких ми обов'язково прогуляємося і навіть викупаємося ;). Дорога приводить в село-привид Халде, яке свани покинули кілька десятиліть тому під час останньої війни за незалежність. Далі рухаємося в бік Лалкхорі (його хутір - відоме Іпралі), де зупинимося на нічліг.
Набір висоти 750 м, спуск 1000 м. Кілометраж 14 км.

Мальовничою гірською стежкою неспішно йдемо в найбільшу, найпопулярнішу та 100% автентичну громаду у Верхній Сванетії. Минаємо галявини, сади, струмочки, відпочиваємо в лісовій тіні.

Якщо все буде в порядку, пообідаємо вже в ушгульскіх «Кошках», де подають найкращі в Грузії кубдарі (*авторитетна думка наших інструкторів в Грузії;). Побродимо по Ушгулі, відвідаємо стару церкву і кілька веж, поспілкуємося з трекерами, які приїжджають сюди з усього світу. Увечері сходимо на "локальну" вершинку висотою 2900 метрів (див. мітку на фото :), де зустрінемо захід сонця над Ушгулі, вежами і Кавказом...
Набір висоти 500 м. Кілометраж 12 км.

Залежно від погоди і стану / бажання туристів, вибираємо один з варіантів.

→ Радіалка до льодовика Шхари
Ми залишаємо свої мізерні рюкзачки в гестхаусі і вирушаємо в радіалку на висоту 2800 м, до льодовика найвищої вершини Грузії - Шхари (5183 м). Її назва, до речі, означає «смугаста», і швидше за все з'явилося через складний рельєф. Ця гора - частина знаменитої стіни Безенгі, до якої відносяться одні з найкрасивіших Кавказьких вершин. Підійдемо впритул до льодовика, побачимо льодопад, а найсміливіші зможуть навіть помацати тисячолітній лід). Після обіду повертаємося в наш гестхаус, відпочиваємо і святкуємо завершення трекінгової частини подорожі.
Пройдемо 18 км. ↑↓ 700м.

→ Сванський хребет
Виходимо на стежку, яка піднімається на найвищу точку нашої трекінгу - 2900 метрів. По дорозі пройдемо біля замку «Верхній Чажашскій», де, якщо вірити переказам, була літня резиденція цариці Тамари. На жаль, зі всієї споруди вціліло всього три вежі, та й то не повністю, а ландшафт місцевості змушує засумніватися в правдивості легенд (три вежі стоять в ряд на вузькому відрогу хребта, і не зрозуміло, де повинен був поміститися власне замок...). Але вид на громаду Ушгулі звідси вище всяких похвал. Піднімаємося на хребет, головний козир якого - приголомшливий, феноменальний панорамний вид на Безенгійську стіну з епічними п'ятитисячниками Кавказу. Вся Сванетія як на долоні, ми втомлені, але щасливі, нікого навколо - ми вже не на головному маршруті. Ловимо миті краси, обідаємо і спускаємося в село Чвелпі. Увечері відпочиваємо, радіємо життю, спілкуємося зі сванами і ділимося враженнями.
Кілометраж 20 км. ↑ 450 м, ↓ 1650 м.

Сідаємо в трансфер і кілька годин їдемо в Батумі. Через вікно спостерігаємо за зміною рослинності і пейзажу в міру наближення до узбережжя. Батумі - яскрава і весела столиця Аждарії, де можна знайти буквально все для чудового відпочинку після трекінгу. Прогуляємося цікавою набережною, поплаваем в бурхливих водах Чорного моря і полежимо на гладких гарячих каменях узбережжя - корисно для спини;). Батумі - глибоководний порт, другий за глибиною моря після сухумського (грец. Батус «глибокий», сван. Бат «камінь»). Поїмо фірмових хачапурі по-аджарськи (інструктор навчить їсти це диво правильно)), можна буде сходити на дегустацію вина, покататися на колесі огляду і ще багато-багато чого, вистачило б часу!

Ті, у кого рейс ближче до вечора, встигнуть ще скататися в прекрасний батумський ботанічний сад, який дійсно варто відвідати. Можна просто повалятися на пляжі або сходити на місцевий ринок за сувенірами, чурчхеллою, вином і іншими принадами, які так приємно привезти додому з подорожі. На жаль, наш трекінг добіг кінця. Ми летимо, закохані в снігові шапки Кавказу, тепле море і сванський колорит. Але назавжди з нами залишаться нові друзі, яскраві враження і емоції від цієї чудової країни.